| sadowod.com | vivaspb.com |

logo

Наші видання

Друк

ПП «ОВАС-цукор» Бабино-Томахівський цукровий завод

Image 

35431, Україна, с. Бабин,

Рівненська обл.

Гощанський р-н

вул. Заводська, 1

тел.: +38(063) 290-14-22
 
ПП «ОВАС-цукор» Бабино-Томахівський цукровий завод розташований біля автошляху Київ - Чоп на відстані 20 км від обласного центру в селі Бабин Гощанського району.
Завод побудований у 1913 році. Засновник і перший власник заводу Василь Шульгін, депутат царської думи від Волинської губернії, разом з акціонерами розпочали роботу зі створення «Акціонерки Бабино-Томахівської цукроварні». Саме таку офіційну назву мав завод тоді. Засновники цукроварні зробили досить вдалий вибір щодо розташування підприємства, адже навколо розкинулись урожайні землі, які мали давати якісну сировину. Також доїхати сюди було дуже зручно. Отож незабаром розпочалось перше виробництво з потужністю 300 -350 тон переробки цукрового буряка за добу. Воно тривало 29 діб.
Виробництво цукру у 1914 році не дало очікуваного прибутку акціонерам, на чиї кошти був побудований завод. Позначились і роки Першої Світової війни, коли цукроварня була частково знищена. Отож власники змушені були підприємство продати, і у 1923 році завод переходить до рук чеських акціонерів. Вони відремонтували підприємство, що дало змогу переробляти за добу вже 400 - 500 тон цукрових буряків, але скрізь використовувалась важка ручна праця.

У 1926 році цукроварню купили польські акціонери. Виробничий сезон тривав 30 - 35 діб з потужністю 500 - 600 тон буряка за добу. Обладнання і в цей час залишалось досить примітивним, механізація була відсутня, енергетична база представлена малопотужними котлами, які працювали на твердому паливі.
Отож понад 25 років завод переходив від одного власника до іншого, але не зник, бо виробляв «біле золото».
Друге відродження Бабино-Томахівський цукровий завод пережив у 1939 році, коли землі Західної України увійшли до складу СРСР, а підприємство стало належати державі. Завод переобладнали з парової тяги на електричну, що дало змогу збільшити його потужність до 950 тон буряків на добу. Замінили все вагове господарство, провели інші заходи. Але ці важливі зміни припинились - розпочалася Друга Світова Війна.
Завдання в окупантів було одне: поставити завод на службу фашистському рейху. На 6-й день німецької окупації на цукроварні за невідомих обставин виникла пожежа. Люди чинили опір ворогу, як могли, тому здійснити свої наміри загарбникам у повному обсязі не вдалось.
Після звільнення нашого краю від ворога перед колективом підприємства постало дуже важливе завдання: вже в перший виробничий сезон дати країні цукор.
Яким був завод у цей час? Практично все було знищено і тільки залізна драбина в коробці головного корпусу та стіни метрової товщини нагадували про те, що тут було підприємство. Розпочалося відновлення заводу. Багато наполегливої праці доклали жителі Бабина і навколишніх сіл, щоб відновити виробництво. Як бойовий клич прозвучав наказ №1 від 1 лютого 1944 року: «Із моменту визволення нас від німецьких окупантів усім робітникам і службовцям наказую з'явитись на роботу в обов'язковому порядку». 11 лютого 1944 року колектив заводу приступив до роботи, і вже 28 жовтня 1944 року завод розпочав давати країні цукор.
Рік за роком завод змінював своє обличчя. Немає жодної дільниці заводу, яка залишилася без змін з тих часів. Повністю реконструювали бурякопереробне та сокоочисне відділення, станцію фільтрації. Побудували новий цукровий склад, склад мішкотари, естакади для транспортування буряків і жому, змонтували нову ємність для зберігання меляси.
У 1991 році побудували нове сучасне приміщення продуктового цеху, а з 2001 року завод працює по трьохпродуктовій схемі з рафінацією цукру останнього продукту.
Паралельно з реконструкцією виробничих цехів, розширялась та вдосконалювалась енергетична база підприємства і вапнякове господарство. Потужність заводу доведена до 1500 тон на добу.
У 1996 році державне підприємство «Бабино-Томахівський цукровий завод» реорганізовували у «ВАТ Бабино-Томахівський цукровий завод».
З 1998 року власником ВАТ «Бабини-Томахівський цукровий завод» стала компанія «Фіко», створивши ТзОВ «Бабин-цукор».
З 1 лютого 2004 року іноземний інвестор Скібінський Орест Володимирович купує ПП «ОВАС», структурним підрозділом якого є ПП «ОВАС - цукор» Бабино - Томахівський цукровий завод, що повністю належить іноземному інвестору.

Image 

Підприємство відроджується. Проведена повна автоматизація майже всіх технологічних процесів на основі мікропроцесорної техніки з комп'ютеризацією робочих місць, завершуються роботи з доведенням потужності заводу до 2000 тон переробки за добу. Дуже важливо що підприємство єдине в області власними силами вирощує і забезпечує себе майже на 40% сировиною. Для цього закуплена с\г техніка для посіву, обробітку і збирання цукрових буряків. Використовуються сучасні технології вирощування буряків.
Одне покоління працьовитого колективу спеціалістів і робітників змінює інше, а заводський димар - свідок усіх подій, з року в рік випускає зі своїх легенів терпкуватий, тяжкий та солодкий дим.

 Image

Буряк з колгоспів приймають на бурякопункти цукрового заводу. В його завдання входить своєчасне підписання договорів(контрактів) із колгоспами районів, які є сировинними базами заводу. Середня врожайність буряку в цих господарствах становить 250-300 т/га. Роботою пункту керує сировинний відділ, в штаті якого є фітопатолог і хімік по сировині. На буряко-приймальному пункті знаходяться вагова, сировинна лабораторія, ділянки для зберігання захисного матеріалу, майстерня.
В період приймання і укладання в кагати на зберігання буряк розподіляють на три категорії:
I. Здоровий буряк без пошкодження з масою коренеплоду не менше як 100 гр.
II. Здоровий дрібний буряк, пошкоджений під час збирання.
III. Підв'ялений, підморожений, перечищений внаслідок гниття.
Буряк 1 та 2 категорії укладають в кагати на зберігання, на переробку. Завозять буряк з поля в тій послідовності, в якій його викопували.
Приймання привезеного з поля буряка полягає в зважуванні, аналізі соку і визначенні забрудненості.
Буряк, що надходить у виробництво, повинен відповідати вимогам державного стандарту щодо якості цукрових буряків і їх промислового перероблення на заводі.
В першу чергу буряки повинні бути якісними з технологічної точки зору і характеризуватися певною цукристістю, стиглістю, тургором, ступенем забрудненості, концентрацією цукрів у соку. Чим виший коефіцієнт цукристості, тим продукт чистіший і більший вихід цукру. На переробку повинні поступати коренеплоди стиглого буряка масою 350-400г з добрим тургором і мінімальним вмістом домішок (землі, гички, камінців). Приймання коренеплодів проводиться по стандарту на сировину, а також технологічному регламенту - „Прийомка и хранение сахарной свеклы" і Держстандарт 1989р. - ГОСТ - 17421-82: «Свекла сахарная для промышленной переработки. Требования при заготовках.»
Вимоги стандарту:
• тургор не втрачений;
• механічно пошкоджених - 12%;
• зеленої маси - 3%;
• забарвленість - 1%;
ГОСТ поновлюється через кожні 5 років.
Облік сировини, що поступає від господарств на бурякоприймальні пункти, виконують через визначення маси коренеплодів при статичному зважуванні. Зважується окремо кожна партія коренеплодів. Партія - коренеплоди, які доставлені в одній транспортній одиниці.
Зважування кожної автомашини проводиться на сотенних вагах. Від кожної партії поступаючого буряка, на кожні 10 машин, відбирають машину на пробу, направляючи її в сировинну лабораторію для аналізу. На аналіз беруть не менше 12 кг буряка (якщо менше, то роблять подвійну пробу), зважують, далі миють і очищають від гички, знову зважують, виставляючи попередню вагу, різниця в масі вказує на кількість домішок, які потрібно виразити у відсотках. Так отримують величину загальної забрудненості. До загальної забрудненості відносять вільні і зв'язані домішки (зелень, камінці, пісок, гичка). Цукристість буряків визначають за допомогою автоматичних ліній УЛС1.
В сировинній лабораторії знаходяться первинні облікові документи такі як:
• щоденний журнал з обліку якості коренеплодів;
• журнал обліку аналізів на загальну забрудненість і цукристість.
В кінці робочого дня в журналах виводять середньоарифметичне за добу. Перший журнал складається з 2-х частин (1-облік коренеплодів прийнятих і укладених на зберігання, 2-облік коренеплодів на перероблення). Кількість буряків, зарахованих у виконання контракту, розраховують щодоби з урахуванням базисної цукристості і відповідно до коефіцієнта перерахунку.
Розрахунок за коренеплоди, прийняті понад загальну квоту, проводять з урахуванням кількості цукрози, прийнятої з сировиною, виходу цукру і співвідношення виручки від реалізації цукру, виробленого з сировини. Для господарств це складає 60-65%, цукрозаводу - 35-40%, Основним показником у сільському господарстві є збір коренеплодів з 1 га посівної площі.
Буряк, що надійшов до перероблення, зберігають в кагатах. Вони являють собою великі насипи трапецієвидного розрізу. Розміри кагатів: ширина 4-5м, висота 8-10м, довжина кагатів, як правило, 50 м, але залежить від площі кагатного поля, кут нахилу бічної поверхні дорівнює 45°.
З метою регулювання температури під кагатами встановлюють спеціальні канави по довжині кагату з шиберами на обох кінцях для доступу холодного повітря. Для видалення теплого повітря проводять вертикальні труби. Для зберігання буряку в кагатах потрібне сухе підвищене місце. Кагатне поле після збирання посівів повинне зоратися, проборонуватися, закаткуватися. До моменту приймання буряку воно повинно бути готове і вільне від будь-якої рослинності та каміння. Кагати розміщують із півночі на південь. Одним із найбільш ефективних засобів запобігання проти втрат цукру є вапнякова мука. В рідкому стані вапно беруть 0.15-0.25%, а у вигляді муки - 0.4%о до маси буряка.
Якщо температура в кагатах швидко піднімається і перевищує температуру зовнішнього середовища, тоді процес зберігання буряка іде ненормально. Потрібно знайти осередки захворювань, видалити їх, а утворені колодязі продезинфікувати вапном і засипати здоровим буряком.
В кагати висотою 5 м можна закласти 100000 ц буряка на 1 га площі. В кагати закладають, як правило, 65% всього буряка, що надходить. Восени природна вентиляція в кагатах дорівнює температурі 10-15°С, бо буряк ще здоровий. Але при подальшому зберіганні, внаслідок інтенсивного дихання буряка, спостерігаються підвищені втрати цукру, і тому застосовують штучне вентилювання кагатів для зменшення втрат цукру. Повітря подається в кількості 0,28-0,42 м3/хв на 1 тонну буряка. В якості вентиляційних каналів використовують гідротранспортери кагатного поля, які вкриті дошками довжиною 2,5м із щілинами між ними 60 мм. Вентилятори в кагатах встановлюють через кожні 10 м.
Встановлено, що при Т=:4°С 1т буряка при диханні на протязі 1 години виділяє 6 ккал тепла, при Т=14°С - 33 ккал, при Т=17°С -74 ккал.
Зимою в кагатах температуру слід держати в проміжку 1-4°С, не допускаючи її нижче 0°С. Температура в кагатах вимірюється за допомогою довгих термометрів в дерев'яній оправі. Кількість термометрів визначається із розрахунку 1 термометр на 2000 ц закладеного буряка. Потрібно вимірювати температуру в кагаті і в навколишньому середовищі.

Image 

Здорові коренеплоди витрачають цукор на дихання. Величина цих втрат збільшується з інтенсивністю дихання, а вона залежить від ступені стиглості буряка і від температури в кагатах. Втрати цукру і маси буряка внаслідок випаровування вологи спостерігаються тоді, коли буряк має високий соковий коефіцієнт і зберігається в сухий час. Під час зберігання, втрати цукру і маси буряка визначаються сировинною лабораторією заводу.
Для транспортування буряка на завод використовують заглиблений в землю гідротранспортер з водобоями марки В-66 з яких подається вода тиском 0,3-0,4 МПа. Довжина гідротранспортера складає 386м. Витрати води на транспортування буряка складають 600% до маси буряка. Для підйому буряка використовують насоси системи УС-1. Для забезпечення ритмічної роботи заводу потрібно регулювати подачу буряка, для цього встановлюють регулюючі шибери. Регулюючий шибер - це пульсуюча засувка грабельного типу в лотку гідротранспортера. Після шиберу буряк проходить у бурякомийне відділення і потрапляє на гичко-уловлювачі.
Легкі домішки із потоку буряко-водяної суміші вловлюються граблями. В нижній частині гичкоуловлювача граблі рухаються назустріч потоку ролик. В потік одночасно занурюється 7 рядів гребінців. Середня швидкість цепу 0,2 м/с. Прикриваючи буряко-водяний потік в гідро транспортері, гребінці пересуваються йому назустріч.

Image 

Дифузійний сік виходить з колони через горизонтальне сито.
Досвід роботи цукрових заводів свідчить, що не існує єдиного універсального способу очищення дифузійного соку, який би забезпечив переробку буряків різної якості з однаковим ефектом. В сучасних умовах одним із резервів на цій ділянці технологічної схеми є підвищення ефективності адсорбційного очищення дифузійного соку карбонатом кальцію не шляхом збільшення витрат вапна, а шляхом розробки необхідних умов проведення процесів, особливо на II сатурації.
Головна мета процесу II сатурації - максимально можливе видалення іонів кальцію, що залишилися у фільтрованому соку І сатурації, і, таким чином, підвищення чистоти очищеного соку. Проведення процесу II сатурації в оптимальному режимі в значній мірі знижує невраховані втрати цукру та накипоутворення на випарній установці, а також покращує термостійкість напівпродуктів і знижує колірність білого цукру.
У зв'язку із застосуванням типової холодно-гарячої схеми очищення дифузійного соку, а також для усунення недоліків класичного способу ведення процесу II сатурації впровадженно дефекатор перед II сатуратором апарата І сатурації та дозрівача. На більшості ж заводів для II сатурації використовують безбарботерні апарати з решітками чи без них, які працюють за принципом протитечії. Недолік цих апаратів - в малому ступені використання СОj (як правило, в межах 50...55%), незначному використанні адсорбційної здатності частинок СаСОу та нестабільності в підримуванні заданого кінцевого рН (лужності) соку.

 

Джерела виявленої інформації:

• Коваленко А. "Завдання корпорації "Овас-Захід" - бути першою у виробництві цукру, м'яса й молока": [Бабино-Томахівський цукровий завод]// Рівне-ракурс. - 2005. - №49 (8 груд.). - С. 3.
• Рудик Н. На ПП "ОВАС" думаю про вас! Найсолодший цукор виробляють у Бабині Гощанського району// Рівне-ракурс. - 2004. - №45 (4 листопад). - С. 10.