Друк

Ніл Антонович Хасевич (Бей-Зот) (25.11.1905 - 4.03.1952)

Ніл Антонович Хасевич (Бей-Зот) (25 листопада 1905 - 4 березня 1952)


«...Я б'юся в той час,

коли багато сильних і здорових людей в світі

навіть не вірять, що така

боротьба взагалі можлива

...Слава Україні...»

Ніл Хасевич, 1952 рік

Ще багато є «білих плям» в історії Рівненщини - і не лише в давній, а й у сучасній.

Одна з них - суспільно-політичні процеси на західноукраїнських землях 1939 - 1953 років.

Тенденційне і спрощене відтворення трагічної історії періоду фашистської окупації заподіяло великої шкоди формуванню сприйняття тих життєвих процесів і подій.

Саме тому, сьогодні у вільній і незалежній Україні, в часи відродження національної культури постає проблема повернення українському народу імен національних патріотів, дослідження і вивчення їх діяльності.

Ніл Хасевич належить до тих людей, які своїм життям довели, що патріотизм і самопожертва - це не просто слова.

Україна та її майбутнє постійно тривожили серце патріота.

Сталінська репресивна машина зробила все для того, щоб стерти його ім'я з пам'яті нащадків, і лише на хвилі національного відродження повернувся він до свого народу, задля якого трудився невтомно пензлем, різцем, долотом.

У безкомпромісній боротьбі за вільну Україну цей талант загинув як герой, провівши десять років у підпіллі, в одному з нескорених останніх бункерів УПА ... До цього часу ніхто не знає, де твоя могила, Пане Художнику, аби прийти, згадати тебе добрим словом, покласти квіти. Є тільки Символ-Хрест у полі, груша та криниця, що пам'ятають смерть твою і нагадують про вічне ...

Патріотична графіка Ніла Хасевича є неперевершеним здобутком мистецтва України ХХ століття в пам'ять про тих, хто загинув у боротьбі за волю України.

 

Життєвий та творчий шлях художника

Ніл Антонович Хасевич народився 25 листопада 1905 року у селі Дюксин Костопільського повіту в сім'ї диякона Антона Івановича та Федотії Олексіївни. Син представника чи не найнижчого прошарку сільської інтелігенції. Освіту здобував удома та у церковно-парафіяль-ній школі.  І, хоча у хлопчика з дитинства виявився хист до малювання, батьки віддали Ніла до духовної семінарії в Житомирі. Рання творчість Хасевича пролягала через майстерню іконопису, де він навчався азам церковного та світського малювання.

У 14-річному віці Ніл Хасевич, їдучи з мамою на навчання в Рівне, потрапив під поїзд. Федотія Олексіївна загинула, а син - зостався калікою без ноги. Поза сумнівом, пережите відбилося на характері юнака: стриманий, гордуватий, відлюдькуватий самітник багато малював.

Бурхливі революційні події 1917-1920-х років, створення Української Народної Республіки сприяли приходу Ніла на навчання в Рівненську Українську гімназію. Одночасно хлопець навчається мистецтву в приватній художній майстерні Василя Леня в Рівному.

Отримавши матеріальну компенсацію за каліцтво від французької залізничної компанії Хасевич отримав змогу навчатись в Академії мистецтв у Варшаві, куди його у 1926 році зарахували вільним слухачем.

У 1929 році Ніл складає екстерном екзамени за повний курс гімназії і, отримавши атестат, стає у лютому 1930 року повноправним студентом Варшавської Академії мистецтв. Навчання його не було рівним та спокійним. Майбутній художник не може зупинитись на якомусь певному мистецькому напрямі і прагне охопити все можливе. Студіює малюнок і малярство в майстерні професора Котарбінського та декоративне гобеленове ткацтво у професора Чайковського, але остаточно обирає для себе факультет графіки та майстерню польського графіка Владислава Скочиляса. Саме в цей час Ніл Хасевич знайомиться з прогресивною молоддю та творчою інтелігенцією тогочасної української еміграції, яка вірила у державне відродження України і тому змушена була після поразки УНР разом з петлюрівською армією емігрувати в Польщу. У Варшаві Хасевич був добре знайомий з лідером українських ОУНівців Степаном Бандерою та його дружиною Ярославою Опаровською. Брав активну участь в усіх акціях ватажка націоналістів, ілюстрував його книги та листівки. Саме тому, у 1926 році, ще студентом, Ніл Хасевич стає одним з фундаторів мистецького гуртка «Спокій», яким опікувались митрополит Андрій Шептицький, письменник Юрій Липа, сенатор Сейму від Волині Степан Скрипник (патріарх Мстислав). До гуртка входили українські художники - П.Магік, П.Андрусів, С.Жук та інші. «Спокій» мав власну художню бібліотеку, де відбувались дискусії, конкурси, діяли курси з новітніх малярських технологій, вивчався народний одяг та військові однострої.

У студентські роки за старими рукописними книгами юнак вивчав кирилицю.  Проблема гарно виписаної букви захоплює Ніла з самого початку його графічної творчості. Його думки весь час спрямовані на пошук нових графічних розв'язок. На відміну від інших слухачів Варшавської академії мистецтв, які використовували класичну літеру, наш графік розробляє власні модерні форми заголовних літер. Наслідуючи чудового графіка Юрія Нарбута, та щоб збагнути мистецтво творення букв, він повністю переписує гусячим пером Пересопницьке Євангеліє. Створює власну мальовану абетку «Буквар», за якою згодом навчалися діти в Дюксинській школі. В ці роки Хасевич працює здебільшого в галузі станкової, книжкової та документальної графіки. Частина його творів належить до станкового живопису : портрети, пейзажі, натюрморти. Опановує дереворит, лінорит. Характер творів визначає глибока національна традиція.

Окрім станкової графіки, юнак успішно пробує свої сили в так званій малій графіці. Проектує обкладинки книг, афіші, грамоти, бофони. Але все частіше в нього з'являється бажання проявити себе в ексліблібрісах. Саме в них автор показав себе чудовим майстром мініатюрних робіт - захоплює його майстерність : як можна на маленькій площині відтворити те, саме до чого лежить душа власника книги. Протягом шести років він виконав понад 20 екслібрисів, виборовши сильну позицію поміж тогочасними українськими графіками, Створив в українській екслібристиці окремий свіжий тон, оригінальні художні думки та графічні розв'язки, звертаючись до шляхетних технік. Ніл Хасевич зумів піднести свою художність до найкращих зразків світової екслібристики.

Коли Нілу Хасевичу виповнилось 26 років, його ім'я було занесено до Української загальної Енциклопедії, і це тільки на початку його творчості. Молодий митець створює портрети Святого Володимира, гетьмана Мазепи, отримує почесну нагороду Ватикану. На жаль, всі ці роботи втрачено, залишилась тільки графіка. Збереглася пам'ятна грамота митрополиту Андрію Шептицькому написана і оформлена Нілом Хасевичем.  Загалом з 1931 по 1943 роки мистецькі роботи Хасевича експонувались на 35 виставках в Празі, Берліні, Чикаго, Лос-Анжелесі. У Варшаві 1939 року побачив світ перший альбом «Екслібриси Ніла Хасевича».

На жаль нестача коштів на подальше життя в Варшаві та навчання змушує Ніла Хасевича повернутися в рідне село Дюксин. В селі художник намалював багато портретів односельчан та сюжетних картин.  Односельці ще й досі пам'ятають Хасевичеві ікони, що знаходились в Дюксинській церкві, де правив службу Божу його батько Антон. Все згоріло у 1943 році, коли фашисти спалили село.

Ніл Хасевич, живучи в рідному Дюксині, учителював у тамтешній школі, підробляв бухгалтером в сільпо, співав у церковному хорі. Окрім цього, Ніл захопився написанням власних пісень і віршів. Його близький товариш Петро Глинчук передав у Костопільський музей коштовний дар - список пісень (слова й музику), що їх написав Хасевич у 1938-1943 роках.

Окрім мистецької діяльності, Ніл Хасевич був активним  суспільним діячем. Він був членом Волинського Українського об'єднання (ВУО), де допомагав у виданні газети «Українська нива» («Українське слово») та створенні у містах і селах Волині та Рівненщини просвітянських гуртків та бібліотек. Входив до центрального та крайового проводів ОУН і став єдиним на Рівненщині членом УГВР (Української Головної Визвольної Ради, парламенту України в підпіллі).

Докорінно долю художника змінила Друга Світова війна.

У 1941 році Ніл Хасевич працює суддею у районному центрі Деражному, погодившись на цю посаду, щоб допомагати землякам. Але, коли переконався , що німцям, як і більшовикам, не потрібна самостійна Україна, пішов у Українську Повстанську Армію. У 1941-1942 Ніл Хасевич ілюстрував газету «Волинь» (Рівне), яку редагував відомий український письменник Улас Самчук. Крім ілюстрацій на сторінках газети художник вміщував свої цікаві статті.

З 1942 року по 1952 рік Ніл Хасевич - підпільник. Боєць УПА «Північ», він стояв згодом біля керма Української Повстанської Армії, діяв під псевдонімами «Бей-Зот», «Старий», «333». Підпільник «Бей-Зот», входив до загону УПА, головним командиром якого був Клим Савур (справжні ім'я та прізвище - Дмитро Клячківський).

У підпіллі, як член крайової реферантури пропаганди, Ніл Хасевич як художник співпрацює у повстанських часописах, зокрема у журналі «До зброї», що його видавала УПА на Волині, був редактором цього часопису. Теми його робіт цього періоду присвячені повстанським будням, увінченню слави УПА. В окупованому німцями Львові в 1942-1943 роках проходила виставка українських художників, у якій брав участь і Ніл Хасевич. Тут експонувалась його драматична за змістом робота «Спіть, хлопці, спіть...», створена за мотивами відомої пісні українських повстанців.

У 1943-1944 роках художник виконав знаменитий цикл «Волинь у боротьбі», присвячений героїці та будням повстанського руху.

За особливий внесок у розгортанні національно-визвольної боротьби ОУН-УПА в 1943 р. Ніл Хасевич був нагороджений Срібним Хрестом за заслуги.

Червень 1948 року. Українська головна визвольна рада - своєрідний підпільний парламент ухвалила заснувати нагороди й відзнаки для учасників українського підпілля «За боротьбу в особливо важких умовах». Проекти та ескізи цих робіт розробив Ніл Хасевич - єдиний у Рівненській області член УГВР.  1949 роком датовані його композиції плакатно-агітаційного характеру: «За Українську Самостійну Соборну державу», «Воля народам, воля людині», «Слава Україні! Героям слава!».

Пройняті повстанською романтикою, ці твори мобілізовували населення на національно-визвольну боротьбу, розкривали її цілі і завдання, мали велику популярність серед воїнів УПА. Крім того, Хасевич створив галерею портретів бійців і командирів УПА. Незважаючи на складні матеріально-технічні умови і постійну загрозу для життя, Хасевичу вдалося не тільки створити високохудожні твори, а й організувати підпільну мистецьку школу зі своїх учнів та помічників. «Ланка «Зота», або «Мистецька школа Хасевича» - дивом збережений альбом, який назвав нам його учнів, шкода, що тільки їх псевдо. Під малюнками стоять такі підписи: «Грудень 1949 року, виконавець «Андрій», коректор Хасевича», «1949 рік, виконавець «Свирид», під наглядом Хасевича», та інші.

У своїй статті «Про графіку» Хасевич писав: «Ніхто не заперечив великих можливостей графіки як художнього і пропагандивного чинника. В момент відродження нашої державності, в момент налагодження культурного життя на звільнених землях митці мають зголоситися до праці над портретами діячів, над плакатами і пропагандивними листівками»...

У підпіллі УПА художник був помітною фігурою - керував технічною ланкою центрального та крайового проводів ОУН на Волині. Багато своїх творів Ніл Хасевич підписував псевдо - «Бей-Зот».

В одному із своїх листів він зазначає: «Державна безпека вже знає, хто криється за псевдо «Бей-Зот», а мої земляки-селяни не знають... Я хочу, щоб знали вони і знав увесь світ. В своєму житті я, здається, втратив уже все, але як довго буде залишатися бодай одна краплина моєї крові, я буду битися з ворогами свого народу. Я не можу битися з ними зброєю, але я б'юся різцем і долотом. Я каліка (інвалід), б'юся в той час, коли багато сильних і здорових людей в світі навіть не вірять, що така боротьба взагалі можлива... Я хочу, щоб світ знав, що визвольна боротьба триває, що українці б'ються... Така моя думка, думка рядового підпільника. Слава Україні! ...».

Ніл Хасевич був чи не єдиним митцем, що існував в умовах підпілля та постійної небезпеки. Але неможливо навіть уявити гордого «Бей-Зота», що відходить на захід із своєю похідною групою вояків УПА, коли тут, в Україні, ще б'ються за національну українську ідею. Бойо-вий побратим, Степан Мудрик (псевдо - Мечник) писав про нього :

«Хасевич не належав до людей, що мають якийсь догматично-ідеоло-гічний  життєвий  профіль.  Хасевич мав профіль українця-самостій-ника».

Ніл Хасевич не очолював збройних формувань УПА і не керував бойовими групами підпільників. Його зброєю були різець гравера та олівець художника. Твори митця підносили бойовий дух повстанців, кликали до звитяги у боротьбі за Українську самостійну соборну державну.

У 1950-1952 за океаном вийшли альбоми Ніла Хасевича «Волинь у боротьбі» та «Графіка у бункерах УПА». Більшість робіт датовано березнем-груднем 1949 року. У травні 1951 року Москва відреагувала на це циркуляром: «Цілком таємно. Обласним управлінням державної безпеки: «Ці малюнки підкидаються у посольства, делегатам сесії Генеральної Асамблеї ООН. Задум провокаторів - переконати громадську думку Заходу в тому, що на Україні нібито йде масова збройна боротьба проти радянської влади... Ваше завдання - розшукати автора малюнків і зупинити його антирадянську діяльність». Як додаток надіслали також фотокопії альбому «Волинь у боротьбі».

Спеціальній оперативній групі Міністерства держбезпеки НКВС вийти на слід художника допоміг випадок. В одному із захоплених бункерів солдати знайшли зашифровані документи. Коли їх розшиф-рували, то прочитали: «Заготували для вас п'ять кілограмів паперу і вишневе дерево». У шифровці було вказано й адресу одержувача: бункер біля села Сухівці, де перебував Ніл Хасевич.

Уранці 4 березня 1952 року підрозділи МДБ оточили хутір, знайшли вхід до схрону. Про те, що було далі, пише полковник Євген Бондар у книжці «Чекісти розповідають», надрукованій видавництвом «Советская Россия» 1985 року. Ось уривок із цієї книжки: « - Виходьте! Інакше закидаємо гранатами! - крикнув капітан Б.Стекляр. Відповіддю було мовчання. Отже, переговори не відбулися. Жаль... Але його, капі-тана Стекляра, совість була чиста. Він дав «Зоту» і його охоронцям останню можливість зберегти своє життя. Чекіст дістав із сумки гранату РГД...» Читаємо далі: «Живих у бункері не виявилося. При світлі ліхтаря полковник Бондар та капітан Б.Стекляр побачили три трупи. У одного не було ноги - «Зот». Після операції чекісти привезли вбитих до Клеваня. Там вони два дні пролежали під дубом. Де поховали художника з'ясувати не вдалося. Йому тоді було 47 років ...
Рівняни свято шанують пам'ять про легендарного художника-бійця. У 1993 році на екрани вийшов документальний фільм кінорежисера Михайла Петровича Ткачука про воїнів УПА «Здобути або не бути», лейтмотивом якого стала старовинна козацька легенда про те, що наші прадіди не здавались ворогові живими. Не здався живим і Ніл Хасевич. Мистецькі твори Ніла Хасевича отримали друге життя - на цей раз на екрані.

У листопаді 1995-го з нагоди 90-річчя від Дня народження Ніла Хасевича на подвір'ї Дюксинської школи на Рівненщині відкрито пам'ятний знак, на якому відтворений автопортрет Ніла Хасевича. Його великі проникливі очі дивляться в душу кожного з нас. У Сухівцях на Рівненщині, де загинув патріот, земляки звели базальтову стелу як знак пам'яті і шани Нілу Хасевичу. На ній викарбувано тризуб і портрет графіка з написом: «Воля людині, воля народам! У п'ятидесяту річницю Української Повстанської Армії. На цьому місці 4.03.1952р. загинув художник Ніл Хасевич». Автор пам'ятного знака - відомий рівненський художник-графік Валерій Войтович.

Люди пам'ятають родину славного земляка. Троє синів диякона сільської церкви Антона Хасевича загинули за Україну. Анатолій і Ніл були в загонах УПА, а Федір - священик Української автокефальної церкви загинув вже по війні в засланні.

З нагоди 100-річчя з дня народження Ніла Хасевича в обласному центрі на мікрорайоні Північний в м. Рівне відкрито бронзове погруддя Нілу Хасевичу. Його автор - київський скульптор, член Національної спілки художників України Петро Глемязь.  Погруддя художника встановлено з ініціативи та за кошти МАУП. Частково до цього залучилася обласна організація Всеукраїнського об'єднання «Просвіта».
Життя Ніла Хасевича є взірцем патріотизму, незалежності духу, стоїцизму. Він творив попри всі перепони та негаразди, знаходив сили для боротьби. Про це говорять і його слова, написані майже перед загибеллю: « Я б'юся в той час, коли багато сильних і здорових людей в світі навіть не вірять, що така боротьба взагалі можлива...». Великий патріот, син України, він до кінця розділив тяжку долю її. Цьому жертовному служінню він підкорив своє фізичне й духовне життя і поклав його на вівтар волі та державної незалежності. Своїм місцем у визвольній боротьбі українського народу Ніл Антонович Хасевич прикрасив Олімп духовних борців того нелегкого часу.

Коротка хронологія життя Н. Хасевича

25 (12) листопада 1905 року народився в селі Дюксин Костопільського району на Рівненщині в родині диякона Антона Івановича та Феодотії Олексіївни.

1922 р. - потрапив в аварію, у результаті якої втратив ліву ногу.

1925 р. - навчання в Рівненській українській приватній гімназії.

1926 р. - засновник і багаторічний секретар мистецького гуртка «Спокій», до складу якого входили українські художники П.Магик, П.Андрусів, С.Жук та ін. (на початку 1939 року творчий колектив нараховував 64 члени).

1929 р. - склав екзамен за повний курс гімназії.

1930 р. - став студентом Академії мистецтв у Варшаві (викладач - провідний польський графік В.Скочиляс).

1930-ті роки - вступ до студентської організації «Українська громада». Знайомство зі Степаном Бандерою, Юрієм Липою, обрання до Проводу ОУН.

1931 р. - вміщення в «Українській Загальній Енциклопедії» (Львів - Станіслав - Коломия) статті про Ніла Хасевича.

1934 р., 17 лютого - склав іспит за курс ткацтва та килимарства в Варшавській Академії мистецтв.

1934 р. - участь у міжнародній виставці дереворитів у Варшаві.

1935 р., березень - делегат крайового з'їзду Волинського Українського Об'єднання (ВУО).

1935 - виконання екслібрису для посла польського сейму Степана Скрипника (згодом Патріарх УАПЦ Мстислав).

1936 р. - на Варшавській виставці його екслібриси були відзначені третьою премією.

1938 р. - виконання екслібриса для Андрія Лівицького, президента УНР в екзині.

1930-ті роки - виставки творів Н.Хасевича у Варшаві, Лос-Анджелесі, Берліні, Празі, Римі, Чикаго, Луцьку, Львові, Рівному, Нью-Йорку, інших містах світу.

1939 р. - вихід у Варшаві альбомів «Книжкові знаки Ніла Хасевича» (передмова Тадеуша Лєшнера), «Дереворити».

1941 р. - посада мирового судді в Деражному.

1941 - з серпня - робота в редакції газети «Волинь» у Рівному (редактор Улас Самчук);

1941, 1 вересня - публікація у № 1 газети «Волинь» статті «Про графіку», у № 2 - статті «Українське мистецтво»;

1941 р.- член комітету з відзначення 20 річниці розстріляних більшовиками 359 героїв визвольної боротьби України під с. Базар на Житомирщині.

1942 р. - перехід в ряди вояків УПА (псевдо «Бей-Зот», «Старий», «333»). Редагування видання «До зброї!», випуск «бофонів», листівок, створення так званої «ланки «Зота» - мистецької школи, яка об'єднувала талановиту молодь - вояків УПА.

1942-1952 рр. - член Крайової рефентури пропаганди на Північно-Західних українських землях.

1943-1944 рр. - створення графічного циклу «Волинь у боротьбі».

1944-1949 рр. - розробка композицій плакатів публіцистичного характеру «За Українську Самостійну Соборну Державу», «Воля Народам! Воля Людині!, «Слава Україні! Героям Слава!». Створення галереї портретів бійців і командирів УПА. Розробка карикатур на московський окупаційний режим та його комуністичних вождів.

1948 р. - нагородження Українською Головною Визвольною Радою Срібним Хрестом за заслуги.

1951 р., травень - при Рівненському облуправлінні МҐБ створено спеціальну оперативну групу для ліквідації художника Ніла Хасевича.

1952 р., 3-4 березня - героїчна загибель у нерівному бою з групою енкаведистів в с.Сухівці.

1952 - вихід у видавництві «Пролог» альбому «Графіка у бункерах УПА» (Нью-Йорк, США).

1980 р. - вміщення в «Енциклопедії Українознавства» статті про Ніла Хасевича (том 9, видавництво «Молоде Життя», 1980, с. 3572).

1992 р. - перевидання альбому «Книжкові знаки Ніла Хасевича» Волинським краєзнавчим музеєм (надруковано у Варшаві, Польща).

1992 р. - перевидання альбому «Графіка» Волинським краєзнавчим музеєм (надруковано в Любліні, Польща);

1995 - 13 жовтня - рішення Рівненського міськвиконкому № 5243-р про найменування однієї з вулиць обласного центру іменем Ніла Хасевича;

1995 - 18 жовтня - у с.Сухівці освячено пам'ятник (автор Валерій Войтович), споруджений на місці загибелі Ніла Хасевича.

1995 р. - вихід у світ документального публіцистичного кінофільму «Здобути чи не бути» (режисер Михайло Ткачук).

1995 р., листопад - урочисті збори-вечори в Сухівцях, Дюксині, Києві, присвячені 90-річчю від дня народження Ніла Хасевича;

1995 - 11 листопада - відкриття виставки в Рівненському краєзнавчому музеї «...Я б'юся різцем і долотом»;

1995 - 25 листопада - відкриття в Дюксині пам'ятного знаку, присвяченого Нілу Хасевичу.

2002 р., 3 березня - відкриття і освячення меморіальної дошки на вулиці ім. Ніла Хасевича в Рівному.

2005-2000 р. - спорудження, відкриття та освячення пам'ятника Нілу Хасевичу в Костополі (проект) та в Рівному (мікрорайон Північний).

Хронологія за матеріалами

доцента Рівненського Інституту слов'янознавства

Гурія БУХАЛА


За матеріалами видань:

Вакулка А. Ніл Хасевич - художник-борець: «...Я б'юся різцем і долотом ...» /А.Вакулка . - Рівне: Волинські обереги, 2006. - 68 с.

Сверстюк Є. Ніл Хасевич - художник-борець. До річниці з дня загибелі повстанця/ Є.Сверстюк // Волинь. - 2005. - №9 (4берез). - С.1, 10.

Графічні видання та статті Ніла Хасевича:

Хасевич Н. Графіка /Н.Хасевич. - Луцьк, 1992, - 31с.

Exlibris Ніла Хасевича (Книжкові знаки Ніла Хасевича) /Н.Хасевич. - Луцьк, 1992, - 32 с.

Хасевич Н. Про графіку/Н.Хасевич //Волинь. -1941. -№1(1верес.).- С.4.

Хасевич Н. Українське мистецтво /Н.Хасевич //Волинь.- 1944.- №2(8 верес.). - С. 6.

Публікації про життя та творчість Ніла Хасевича:

Бабій С. Розповідь про Ніла Хасевича /С.Бабій //Азалія. Літературно-краєзнавчий календар на 1994 рік. - Рівне. - 1993. - С.113-115.

Берекета Б. Дюксин пам'ятає Ніла Хасевича /Б.Берекета //Голос України. - 1992. - 15 верес. - С.8.

Берекета Б. Мову правди треба вчити скрізь. Художник УПА Ніл Хасевич /Б.Берекета //Голос України, - 1998. - 15 трав. - С.8.

Бухало Г. Героїчна слава Волинян. Ніл Хасевич /Г.Бухало //Волинь.-2008.-№16 (трав.). - С.7.

Бухало Г. Зустріч з Нілом Хасевичем у США  /Г.Бухало // Волинь. - 2005. - №45 (11 листоп.). - С.2.

Бухало Г. Хасевич Ніл: Коротка хронологія життя /Г.Бухало // Волинь. - 2005. - №45 (11 листоп.). - С.2.

Вакулка А. Ніл Хасевич - художник-борець: «... Я б'юся різцем і долотом ...» /А.Вакулка . - Рівне: Волинські обереги, 2006. - 68 с.

Вєдєнєєв Д. Ніл Хасевич - провідник Бей Зот /Д.Вєдєнєєв //Українські Соловки. Збірник документально-наукових публікацій. - Київ, 2001. - С.92-97.

Гошовський І. Напередодні сторічного ювілею Ніла Хасевича /І.Гошовський // Волинь. - 2005. - №10 (11берез.). - С.9.

Дем'янчук Б. Художник з бункерів УПА. Виповнилось 100 років від дня народження Ніла Хасевича /Б.Дем'янчук //Україна молода. - 2005. - 12 листоп. - С.6.

Дем'янчук О. Боровся з ворогом силою мистецтва. До 100-річчя з дня народження Ніла Хасевича /О.Дем'янчук // Вісті Рівненщини. - 2005. - №87 (23 листоп.). - С.4.

Дзира І. Ніл Хасевич, людина - легенда /І.Дзира // Літературна Україна, - 1997. - 4 верес. - С.6.

Доленко С. Пам'ятник Нілу Хасевичу - за кошти МАУП. З нагоди 100-річчя від дня народження /С.Доленко // Рівне ЧАС. - 2005. - №48 (1груд.). - С.7.

Доленко С. Вшанували Ніла Хасевича. До річниці загибелі художника-повстанця /С.Доленко //Рівне Час. - 2005. - №10. - С.2.

Дьомін М. Мистецтво і зброя Ніла Хасевича. До 100-річчя від дня народження /М.Дьомін  //Вітчизна, 2006. - №7-8. - С.173-177.

Загаєцька О. «Ми стали волі на сторожі ...» До 100-річчя від дня народження Ніла Хасевича /О.Загаєцька // Образотворче мистецтво. - 2006. - №1. - С.59-60.

З берегів Горині повертається Бей-Зот. До 100-річчя від дня народження// Рівненська газета. - 2004. - №102 (29 жовт.). - С.13.

Зборовський А.«Я б'юся різцем і долотом ...»:[Книга А. Вакулки «Ніл Хасевич - художник-борець»]/А.Зборовський //Культура і життя. - 2006. - №28 (12 лип.). - С.3.

Ісаєв В. Художник УПА. У схроні поблизу села Сухівці 58 років тому загинув майстер різця і долота, головний художник УПА Ніл Хасевич /В.Ісаєв //Експрес. - 2010. - №26 (11берез.). - С.12. Карп'юк А. Коли народився Ніл Хасевич /А.Карп'юк //Сім днів. - 1995. - 14 листоп. - С.6.

Карп'юк  А. Про що розповів лист .Художник-графік Ніл Хасевич: історія життя та діяльності /А.Карп'юк //Вісті Рівненщини. - 2004. - №23 (10 берез.). - С.3.

Козак М. Ніл Хасевич здаватись не хотів /М.Козак // Волинь. - 1992. - 14 берез. - С. 6.

Леонова Л. Нові знахідки в архіві. До 100-річчя з дня народження Ніла Хасевича /Л.Леонова // Волинь. - 2005. - №46 (18листоп.). - С.2.

Лех А. Місцями пам'яті Ніла Хасевича. Урочисті патріотичні заходи по місцях бойової слави митця /А.Лех // Вісті Рівненщини. - 2005. - №91 (7груд.). - С.4.

Литвинчук Л. Повернений із забуття. До 100-річчя від дня народження художника-графіка Ніла Хасевича /Л.Литвинчук //Слово Просвіти. - 2006. - №3 (19 січ). - С.7.

Мануйлик О. Ніл Хасевич - художник-борець //Мануйлик О. Топкими болотами Волині і Полісся/Ред. Ю.Береза. - Рівне, Рівненська друкарня, 2006. - С.141-156, 296, 319-333.

Марчук І. Лицар свободи. Художник-графік Ніл Хасевич /І.Марчук //Сім днів. - 2008. -№48 (28 листоп.). - С.14.

Мельник О. Художник-графік світового рівня. Ніл Хасевич /О.Мельник // Волинь. - 2005. - №46 (18листоп.). - С.2.

Музиченко Я. Автор нагород УПА. У Музеї історії Великої Вітчизняної війни віткрилась виставка графіки повстанського художника Ніла Хасе-вича /Я.Музиченко // Україна молода. - 2007. - №188 (13 жовт.). - С.7.

Новак О. Художник і воїн. Ніл Хасевич - художник-повстанець, член проводу ОУН-УПА/О.Новак//Вільне слово.- 2004.- №89(24 листоп.).- С.5.

Пащук І. Ніл Хасевич: меморіальна дошка //Пащук І. Меморіальні дошки у Рівному. Історико-краєзнавчий довідник/Ред. Т.Грицак. - Рівне: Рівненська друкарня, 2008. - С.58.

Попова Т. Ніл Хасевич - графік, вчитель, бухгалтер /Т.Попова // Рівненський репортер. - 2010. - №11. - С.4.

Сварник Г . З Волині до Галичини. З історії УПА : рівненський худож-ник графік Ніл Хасевич /Г.Сварник // Дзвін. - 2003. - №10. - С.73-78.

Сверстюк Є. Ніл Хасевич - художник-борець. До річниці з дня загибелі повстанця/ Є.Сверстюк // Волинь. - 2005. - №9 (4берез). - С.1, 10.

Світлик О. Забута легенда Волині. Мистецтво Ніла Хасевича /О.Світлик//Літературна Україна.- 2010.- №26 (29 лип.). - С.8.

Сердюк В. Ніл Хасевич - художник і воїн. /В.Сердюк // Урядовий кур'єр. - 2005. - №230 (2 груд.). - С.8-9.

Столярчук Б. Хасевич Ніл //Столярчук Б. Митці Рівненщини: Енциклопедичний довідник. - Рівне: «Ліста», 1997. - С.108.

Федоришин М. Останній бункер Ніла Хасевича. 55 років тому героїчно загинув член УГВР, художник-графік, український повстанець Ніл Хасевич /М.Федоришин //Волинь. - 2007. - №9 (2 берез.). - С.10.

Федоришин М. Останній бункер Ніла Хасевича у Лавріна Стецюка /М.Федоришин //Волинь. - 2006. - №8 (24 лют.). - С.17.

Харкава Н. Ніл Хасевич : боротьба мистецтвом /Н.Харкава //Рівне Час. - 2007. - №10 (8 берез.). - С.1-2.

Шевчук О. Борець, художник, стоїк. Життя та діяльність художника, громадського діяча  Ніла Хасевича /О.Шевчук // Сім днів. - 2005. - №48 (2груд.) - С.16.

Юркова О. Ювілей повстанського художника. До 100-річчя від дня народження Ніла Хасевича /О.Юркова //Голос України. - 2005. - №219 (18 листоп.). - С.16.

Яремчик А. Карби Ніла Хасевича /А.Яремчик // Українська культура. - 1994. - №11-12, - С.13.

«Я хочу, щоб увесь світ знав, що українці борються...» Виповнюється 100 років від дня народження Ніла Хасевича//Рівне Час. - 2005. - №47 (24 листоп.). - С.7-8.

 

Екслібриси  Ніла Хасевича

 

Пам'ятник Нілу Хасевичу скульптора Петра Глемязя

Інтернет - ресурси про Ніла Хасевича :

http://www.unian.net/ukr/news/hasevich

http://www.uk/wikipedia.org/wiki-hasevich

http://www.storinka-m.kiev.ua/sektion-hasevich

http://www.artukraine.com/woodcut/upawoodcut

http://www.art.lutsk.ua/art/hasevich

http://www.geosities.com/dir88de/bibl

http://www.format.ua/index.php=Gallery=hasevich

http://www.oun-upa.org/ua/organisations/nahorody

http://www.ua-nation/art/photo/nil_hasevich

http://www.nnm.ru/blogs/grafikaisbunkera

http://www.umoloda.kiev.ua/number/552/169/19971

http://www.proridne.com/content/пісенники/ЗаволюУкраїни/НілХасевич