| sadowod.com | vivaspb.com |

logo

Наші видання

Друк

Огієнко Іван (Іларіон) (1882-1972)

Огієнко Іван (Іларіон) (1882-1972)

 

Я взяв своє серце малими руками

Й віддано поклав Україні до ніг,

І юна любов розцвілася між нами,

І став я орати твердий переліг.

 

Й нікому вже більше не дав я любові,

Бо другого серця кохати не маю,

І вірним зостанусь, аж дошки соснові

Єдину любов мою спинять без краю...

Іван Огієнко «Вікові наші рани»

Іван Іванович Огієнко (1882-1972) - визначний український громадський і державний діяч, філософ, історик, педагог, книговидавець, редактор і богослов, теоретик канонічного права, учений-мовознавець, поет, прозаїк, есеїст. Народився І.Огієнко 2 січня в м. Брусилові Київської губернії в багатодітній селянській сім'ї. Після смерті батька він самотужки здобув початкову освіту у Брусилівській чотирирічній народній школі (1892-1896рр.), у 14 років вступив до безкоштовної військово-фельдшерської школи у м.Києві, а у 1903 р.   екстерном закінчив Острозьку гімназію, одержавши атестат про середню освіту. В 1911 р. зарахований професорським стипендіатом по кафедрі російської літератури університету Св. Володимира. 1915-1917 - приват-доцент цього університету, 1917-1918 - професор Українського народного університету, що існував паралельно з університетом Св. Володимира (згодом - Київський державний український університет).

У студентські роки розпочав активну діяльність на українізаційному полі. Співробітничав, як кореспондент, з редакціями газет "Громадська думка", "Рада", з Київською "Просвітою", Науковим товариством імені Тараса Шевченка у Києві. У цей же період почав друкуватися як поет, прозаїк, учений. Для вивчення української мови всіма категоріями населення активно береться за створення підручників, посібників, таблиць. У Києві великими накладами виходили книги молодого вченого: "Краткий курс украинского языка", "Рідне писання", "Українська граматика". На основі лекцій, прочитаних в Українському народному університеті, 1918 року в Києві опублікована його відома праця "Українська культура".

У серпні 1918 року урядом гетьмана П. Скоропадського     І. Огієнко призначається ректором щойно утвореного Кам'янець-Подільського державного українського університету. 4 січня 1919 року, при уряді Директорії, приступає до виконання обов'язків міністра освіти УНР з одночасним залишенням на посаді ректора, 15 вересня призначається міністром ісповідань (віровизнань), 15 листопада того ж року - Головноуповноваженим уряду УНР в Кам'янець-Подільському після евакуації уряду до Тарнова (Польща).

21 листопада 1921 року Іван Огієнко з дружиною і трьома малолітніми дітьми назавжди полишає Україну, вимушено кинувши напризволяще в Кам'янець-Подільському власну величезну книгозбірню, архів і десятки завершених та розпочатих рукописів наукових праць.

Після кількох місяців праці в уряді УНР в Тарнові (по вересень 1922 року), він перебирається  до Львова. За ревне викладання української мови і проповідування національної ідеї польська влада звільняє його від викладання у Львівській учительській гімназії.

8 січня 1926 року, мріючи про повернення в Україну, Огієнко відважується написати листа до тодішнього секретаря Академії наук радянської України А. Кримського з проханням порятувати його архів і бібліотеку у Кам'янець-Подільському і надання йому можливості повернутися до Києва. Написавши туди ще двічі й не одержавши відповіді, учений пристає на пропозицію Варшавського університету переїхати туди (травень 1926) на посаду професора церковнослов'янської мови теологічного факультету. 1932 року польська влада звільняє його від викладання в університеті без попередження, "за спротив полонізації православних студентів".

Під час перебування у Варшаві розгортає активну просвітницьку і видавничу діяльність: засновує науково-популярні щомісячники "Рідна Мова" (1933-1939), "Наша Культура"(1935-1937), приступає до видання 30-томної "Бібліотеки українознавства", тритомного збірника "Визволення України", пише й видає цілий ряд своїх наукових праць. Там продовжує свою багаторічну працю над перекладами Святого Письма українською мовою. Серед найпомітніших досліджень цього періоду - десятитомна "Історія церковнослов?янської мови" .

Після смерті дружини Домініки Данилівни (квітень 1937) професор Огієнко приймає рішення про чернечий постриг (здійснюється цей обряд у Яблочинському Свято-Онуфріївському монастирі 9 жовтня 1940 року) й обирає ім'я Іларіона - на знак спадкоємності духовного подвигу першого митрополита Київського часів Ярослава Мудрого - Іларіона. 19 жовтня того ж року стає архієпископом, а 16 березня 1944-го - митрополитом Холмським і Підляським православної Варшавської митрополії.

У липні 1944 року у складі керівного духовенства Української православної церкви, що діяла на теренах Польщі, митрополит Іларіон покидає цю країну. Після кількох місяців митарств воєнними дорогами Західної Європи він опиняється у Швейцарії (30 квітня 1945). У Лозанні переживає дві складні операції, юридично оформляє Заповіт своїм дітям, закінчує автобіографічну поему "На Голготі". Та сили повертаються до нього. Перебуваючи в лозаннському притулку "Бетань", відновлює діяльність свого видавництва "Наша Культура" і разом зі своїм спільником із Парижа Павлом Сомчинським налагоджує друк і поширення по Європі й Америці україномовних книжок. З маркою "Нашої Культури" швейцарського періоду діяльності вийшло друком накладами від однієї до двох тисяч примірників вісім книг.

На запрошення православної громади собору Св. Покрови у Вінніпезі переїздить до Канади (16 вересня 1947), де починає служити священиком при цій парафії. Під час роботи Собору Української православної церкви Канади (8-9 серпня 1951 року) Іларіона обирають предстоятелем цієї церкви - "митрополитом Вінніпегу і всієї Канади", де він залишався на цьому посту до своєї смерті.

З переїздом до Канади відновлюється й перервана воєнними діями в Європі активна наукова і видавнича діяльність митрополита Іларіона. У листопаді 1947 року він засновує "народний християнський місячник "Слово Істини" (виходив по жовтень 1951 року). Далі започатковується вихід "Нашої Культури" (з листопада 1951 по жовтень 1953 року). Реформований за тематикою, цей журнал незабаром друкується під назвою "Віра й Культура" (проіснував до грудня 1967 року). За перші десять років перебування в Канаді з маркою відновленого видавництва "Наша Культура" вийшло 29 написаних тут праць митрополита Іларіона. Серед них - "Історія української літературної мови", "Українська церква за час Богдана Хмельницького", "Іконоборство", "Книга нашого буття на чужині". Ці та інші твори ученого містять у собі принципові для нашої науки концепції, заборонені раніше тоталітарним режимом, щодо тих проблем сучасного українознавства, з яких і сьогодні тривають наукові дискусії. Йдеться, зокрема, про концепцію виникнення і розвитку українського друкованого слова в контексті поширення друкарства у слов'янських народів, про українську приналежність створених на наших землях рукописних книжкових шедеврів періоду X-XIV століть та концепцію виникнення і розвитку української мови, літератури, культури в цілому.

У 60-х роках справу видання колосальної Огієнкової спадщини перебирає на себе Товариство "Волинь" та Інститут дослідів Волині.

12 червня 1962 року здійснилася мрія життя митрополита Іларіона - з Лондонської друкарні на його вінніпезьку адресу було прислано розкішно виданий том - повний канонічний переклад українською мовою Біблії. Це був результат 40-річної праці українського вченого, яку доводилося виконувати у надзвичайно несприятливих житейських умовах.

Помер митрополит Іларіон після тяжкої і тривалої хвороби 29 березня 1972 року. Відповідно до юридично оформленого заповіту, складеного 15 квітня 1967 року, весь свій колосальний архів і книгозбірню він передав на зберігання Колегії Св. Андрія з тим, щоб із постанням вільної і незалежної України, "коли факультет теології Української православної церкви буде існувати в Києві", всю цільну колекцію переслати на Батьківщину. Похований на православній частині цвинтаря Глен Іден побіля Вінніпега.

Доля Івана Огієнка частково була пов'язана з Острогом. Саме тут він екстерном закінчив гімназію в 1903 р., одержавши атестат про середню освіту. Перебування в Острозі не могло не вплинути на майбутнього вченого. Тут він мав можливість познайомитися з багатьма пам'ятками давнини, зокрема, із залишками колишнього замку князів Острозьких. Це було не останнім чинником, який визначив його інтерес до дослідження історії Острозького князівства, передусім діяльності князя Василя-Костянтина Острозького.

Уже в книзі "Українська культура" (1918), яка мала науково-популярний характер і була укладена для студентів Київського українського народного університету, дослідник звернув увагу на діяльність В.-К.Острозького. Там зустрічаємо наступну тезу: "Закладаються у нас нові вогнища, що боронять рідну культуру і старобатьківську віру од унії, а в місті Острозі, з незабутнім патріотом українцем кн. К. К. Острозьким (1526-1608) у другій половині ХУІ віку зароджується славна Академія Острозька, і коло цієї академії згуртувалися кращі сили України, їх кращі наукові сили, що повели вперед і рідну літературу, і рідну культуру".

Особливо І.Огієнка цікавила Острозька Біблія, її підготовка до друку та видання. Так, його перу належить розвідка "Острозька Біблія 1581 року", що побачила світ у 1931 р. в якій дослідник звертає увагу на долю Острозької Біблії, на те, що вона фактично стала канонічною для православних слов'ян, а також отримала визнання серед українських та білоруських греко-католиків.

Ще одним серйозним предметом наукових зацікавлень І.Огієнка була діяльність Острозької друкарні. Їй він присвятив чимало уваги у своїй монографії "Історія українського друкарства" (1925). І.Огієнко високо оцінив значення цієї культурної інституції, як і загалом значення Острога в розвитку української культури в кінці ХУІ - на початку ХУІІ ст. Острог, вважав дослідник, у той час "в справах культури був першим містом на всю Україну, значно перевищуючи навіть Львів". Ведучи мову про значення Острозької друкарні, І.Огієнко твердив, що це "була найперша постійна друкарня на українській землі", а "видання остріжські увесь час користувалися на Україні заслуженою пошаною".

У 1958 р. у Вінніпезі вийшла монографія І.Огієнка "Князь Костянтин Острозький і його культурна праця". Це був своєрідний підсумок роботи дослідника над Острогіаною. Туди ввійшли його роботи про Острозьку біблію й Острозьку друкарню кінця ХУІ - початку ХУІІ ст.

Основна частина монографії присвячена родові князів Острозьких, передусім діяльності такого його представника, як Василь-Костянтин. Назва першого розділу звучить "Значення роду князів Острозьких для України й Української Православної Церкви". Тут, як  в інших розділах, основний акцент робиться на тому, що даний князівський рід захищав Православну Церкву. Саме в таких діяннях бачиться його основна заслуга. І.Огієнко вів мову про перших острозьких князів, про Федора Острозького, якого Православна Церква проголосила святим, князя Василя Федоровича Красного й Костянтина Івановича Острозького. Але головна увага, зрозуміло, була присвячена В.-К. Острозькому.

Переважна більшість творів митрополита Іларіона сьогодні ще недоступна українській громадськості. Значна частина творчої спадщини перебуває за кордоном - у Польщі, Швейцарії, Канаді, Німеччині. Невідома й досі доля бібліотеки та його архіву, полишених у Кам'янці-Подільському. У 2003 році в Києві створено Фундацію імені митрополита Іларіона, яка намагається повернути в Україну величезний багатогранний творчий доробок мислителя.

Ще одним свідченням довгоочікуваного повернення Івана Огієнка в Україну є заснування премії його імені. Це друга, після Шевченківської, в Україні багатогалузева премія, яка відповідає багатогранній діяльності вченого на ниві українського відродження та відзначає нині його гідних послідовників.

За значний внесок в дослідження історії Острога, князів Острозьких і був обраний І.Огієнко в когорту 20 найвидатніших людей Рівненщини.

За матеріалами публікацій Н.Волошиної, П.Кралюка та ін.

 

Праці І. Огієнка:

Іларіон. Князь Костянтин Острозький і його культурна праця : історична монографія / Іларіон. - К. : Світязь, 1992. - 216 с.

Огієнко І. Історія українського друкарства/ І. Огієнко . - К.: Либідь, 1994. - 448 с.

Огієнко І. Історія української літературної мови/ І. Огієнко. - К., 2004. - 436 с.

Огієнко І. Повстання азбуки й літературної мови в слов'ян / І. Огієнко // Хроніка 2000. - 2007. - № 7 (71). - С. 24-85.

Огієнко І. Рятування України / І. Огієнко ; Упоряд., авт. передм. і комент. М.С. Тимошик. - К. : Наша культура і наука, 2005. - 464 с. : іл. вкл.

Огієнко І. Українська культура: Коротка історія культурного життя українського народа/ І.Огієнко. - К., 1992. - 141 с.

Огієнко І. Українська церква: Нариси з історії Української православної церкви: У 2 т. / І. Огієнко. - К.: Україна, 1993.

Огієнко І. Хвалімо бога українською мовою! / І. Огієнко // Дивослово. - 2007. - № 8. - С. 45-53.

Огієнко І. І. То ж чия культура старша? / І. І. Огієнко // Культура і життя. - 2007. - № 3 (17 січ.). - С. 3.

 

Література про І.Огієнка (Іларіона):

 

Бацевич Ф. С. Рідна мова в наукових концепціях Івана Огієнка / Ф. С. Бацевич // Вивчаємо українську мову та літературу. - 2010. - №  7. -     С. 16-18.

Березнюк Л. Українська наука в особистостях. Рекомендаційний список літератури / Л. Березнюк // Шкільна бібліотека плюс. - 2008. -  № 17 (верес.). - С. 22-25.

Болтівець С. І. Психологічні чинники розвитку мовної свідомості у науковій спадщині Івана Огієнка / С. І. Болтівець // Практична психологія та соціальна робота. - 2010. - № 5. - С. 66-77.

Братусь І. Іван Огієнко про духовний світ Тараса Шевченка / І. Братусь // Літературна Україна. - 2004. - № 10 (11 березня). - С. 6.

Бухало Г. Життя, віддане Богові та Україні. Кілька спогадів про великого сина українського народу: [до 125-річчя від дня народження Івана Огієнка] / Г. Бухало // Волинь. - 2007. - № 2 (12 січ.). - С. 7.

Волошина Н. Іван Іванович Огієнко (митрополит Іларіон) / Н. Волошина // Українська література в ЗОШ. - 2007. - № 1. - С. 2-3.

Голубєв В. Видатні рівняни. Творимо історію разом. Вони прославили Рівненщину ! / В. Голубєв // Ого. - 2009. - № 48 (2 груд.). - С. 8-9.

Діячі науки і культури України: нариси життя та діяльності / за ред. А.П. Коцура, Н.В. Терес. - К. : Книги - ХХІ, 2007. - 464 с.

Єременко О. Різдвяна поезія ХХ століття / О. Єременко // Дивослово. - 2009. - № 1. - С.45-47.

Життя і творчість відомих бібліотекознавців // Шкільна бібліотека. - 2007. - № 8. - С.25-44.

Зрослись душею, сплелись корінням / [упоряд. М. Рубанець]. - К. : Успіх і кар'єра, 2008. - 224 с.

Калашник В. Духовність рідної мови у концепції Івана Огієнка / В. Калашник // Вивчаємо українську мову та літературу. - 2006. - № 3. -  С. 9.

Клименко Л. Використання творчої спадщини Івана Огієнка на уроках української мови та літератури / Л. Клименко // Дивослово. - 2007. -    № 12. - С. 41-44.

Костриця М. Краєзнавчі студії у спадщині Івана Огієнка. До 125-річчя від дня народження / М. Костриця // Краєзнавство. Географія. Туризм. - 2007. - № 8 (лют.). - С. 5-6.

*Кралюк П. Острозька Біблія в дослідженнях Івана Огієнка/ П. Кралюк // Визвольний шлях. - Кн. 1. - Січ. - С. 43-49.

Кудрик Л. Іван Огієнко про формування духовної культури людини / Л. Кудрик // Українська мова та література. - 2004. - № 19 (трав.). - С.18-21.

Кучинська І. Духовні основи виховання підростаючої особистості у творчій спадщині Івана Огієнка / І. Кучинська // Українська література в ЗОШ. - 2004. - № 3. - С.62-63.

Кучинська І. Іван Огієнко про значення рідної мови в духовному відродженні особистості / І. Кучинська // Українська література в ЗОШ. - 2003. - № 1. - С. 22-23.

Кучинська І. Педагогічні погляди на громадянське виховання видатних українських діячів ХХ ст. / І. Кучинська // Українська література в ЗОШ. - 2005. - № 11. - С. 42-43.

Лавренчук В. Постать Івана Мазепи у світовому письменстві / В. Лавренчук // Українська мова та література. - 2007. - № 48 (груд.). -  С. 3-9.

Лютко Н. "Слово про Ігорів похід" у дослідженнях Івана Франка та Івана Огієнка: порівняльний аспект / Н. Лютко // Українська мова та література. - 2007. - № 33-34 (верес.). - С.27-32.

Ляхоцький В. Їх імена приречені на вічність (Симон Петлюра та Іван Огієнко: шкіци до порівняльної біографії ) / В. Ляхоцький // Київська старовина. - 2006. - № 1. - С. 154-168.

Ляхоцький В. На скрижалях вічності. До 125-річчя від дня народження вченого-патріота, державного і політичного діяча Івана Огієнка /           В. Ляхоцький // Українська культура. - 2007. - № 1. - С. 11.

Мазур П. Іван Огієнко: "Мова - то серце народу: живе мова - живе народ" / П. Мазур // Слово Просвіти. - 2007. - № 27 (05.07-11.07). -      С. 10.

Мовчун Л. Духовні скарби Івана Огієнка / Л. Мовчун // Дивослово. - 2003. - № 10. - С. 59-62.

Огієнко Іван: "Я все зробив, що міг зробити..." : бібліогр. покажч. / Терноп. обл. наук. б-ка; уклад.: Л. Оленич, В. Чупрова. - Т. : Підручники і посібники, 2007. - 112 с. - (Родом з України ; Вип.2).

Опанасюк О. Витязь Духу. До 125-річчя Івана Огієнка / О. Опанасюк // Літературна Україна. - 2007. - № 3 (25 січ.). - С. 1,7.

Опанасюк О. Є. Огієнкова премія 2005 року:[Претенденти допущені на здобуття премії] / О. Є. Опанасюк, В. С. Балюрко // Слово Просвіти. - 2005. - № 4 (27.01-02.02). - С. 11.

Остерська М. Митрополіт - міністр. Виповнилось 125 років від дня народження Івана Огієнка / М. Остерська // Україна молода. - 2007. -   № 8 (17 січня). - С.9.

Пентилюк М. Різномовний кодекс Івана Огієнка / М. Пентилюк // Дивослово. - 2007. - № 12. - С.38-40.

Поліщук Я. Слово як краса і сила / Я. Поліщук // Українська мова і література в середніх школах, гімназіях, ліцеях. - 2005. - № 5. - С. 152-155.

Світоч нації. До 125-річчя від дня народження І.І. Огієнка (1882-1972рр.) // Календар знаменних і пам'ятних дат. - 2007. - № 1. - С. 50-59.

Сохацька Є. Вартості українства. Культурологічна роль варшавських видань Івана Огієнка / Є. Сохацька // Українська література в ЗОШ. - 2003. - № 7. - С. 37-39.

Сохацька Є. Огієнко - літературознавець / Є. Сохацька // Дивослово. - 2003. - № 10. - С. 63-66.

Сохацька Є. У боротьбі за самовизначення України (Іван Огієнко у "Новій раді" 1917-1919рр.). До 125-річчя від дня народження Івана Огієнка / Є. Сохацька // Українська література в ЗОШ. - 2007. - № 7. - С. 51-55.

Тимошик М. Життєвий подвиг Івана Огієнка як взірець для наслідування / М. Тимошик // Дивослово. - 2007. - № 1. - С. 40-44.

Тимошик М. Ідея соборності української мови на сторінках Огієнкового часопису "Рідна мова" / М. Тимошик // Дивослово. - 2007. - № 5. - С. 38-44.

Фасоля А. Іван Огієнко: наука для прийдешніх поколінь / А. Фасоля // Українська мова і література в школі. - 2007. - № 3. - С. 47-50.

Федорович В. Великий мислитель і духовний наставник / В. Федорович // Сім днів. - 2007. - № 4 (26 січ.). - С. 15.

Шпак В. "Патентований українець" Іван Огієнко / В. Шпак // Урядовий кур'єр. - 2007. - № 50 (21 берез.). - С. 21.

 

Інтернет-ресурси про Івана Огієнка:

 

http://istvolyn.info

http://webcache.googleusercontent.com