| sadowod.com | vivaspb.com |

logo

Наші видання

Друк

Князь Василь-Костянтин Острозький (1526 (1527) - 1608)

Князь Василь-Костянтин Острозький (1526 (1527) - 1608)

 

 Усі українські магнати, взяті разом, не зробили стільки для України, скільки зробив князь Костянтин...

митрополит Іларіон (Іван Огієнко)

 

"Плакав Остріг, плака­ла вся Волинь,плакала вся Україна..."

митрополит Іларіон (Іван Огієнко)

«„Року 1527. Князю Костантину родися син Василій в Дубні..." - лаконічно, але вагомо промовляють до нас крізь віки сиві сторінки Ост­розького літопису. Спереча­ються вчені вже тривалий час, чи справді в Дубні побачив світ майбутній титан епохи українського Відродження, ви­датний просвітитель, захисник православ'я Василь-Костянтин Костянтинович Острозький, чи, може, в Турові... Сперечаються церковні кола: чого більше залишив після себе цей вель­можа - доброго чи злого, позаяк, з одного боку, вперто і послідовно відстоював віру батьків і дідів, а з другого - дипломатично загравав і з Римом, і з Варшавою, і з Москвою, і з реформаторами...

Хоч як би там було, він залишиться в історії України зіркою першої величини. Лише одного того факту, що саме завдяки В.-К.Острозькому в другій половині XVI століття в місті Острозі було відкрито слов'яно-греко-латинську ака­демію (фактично - перший вищий навчальний заклад на території колишнього Радянсь­кого Союзу), ставить князя Василя-Костянтина в один ряд з найвидатнішими діячами світової культури. Лише ви­дання Острозької Біблії є, по суті, нерукотворним пам'ят­ником князеві Острозькому на тисячоліття. А ще коли долучити до цього меценатство над численними навчальними закладами Волині, а ще коли озирнутись на ті замки й монастирі, які залишив після себе цей чоловік, то мимоволі стає соромно за досі не пошановану належним чином багатогранну й воістину подвижницьку діяльність В.К.Острозького» - так писав про князя Василя-Костянтина Острозького поет Микола Пшеничний в 1995 році.

А в 2009 році серед найвидатніших імен, названих рівнянами в проекті "ТОП-20: видатні рівняни" гідне місце посів князь В.-К. Острозький.

І місце народження, і точна дата народження останнього українського православ­ного князя із старовинного роду Острозьких Василя-Костянтина не відома, на­звані роки народження (кінець 1526 р. або початок 1527р.) згадуються однаково часто. У хрещенні був названий Василем, але на честь його славного батька, за зви­чаєм часу та за княжою тра­дицією йому надали й друге ім'я - Костянтин.

Коли князю виповнилося чотири роки  помер його батько, знаменитий гетьман Костянтин Іванович Ост­розький (1460 - 1530 рр.), який здобув велику славу як князь-воїн, захисник рідної землі від численних нападів татарсько-турецьких орд. Крім того, він багато добра зробив для Українсько-Білоруської Церкви, зокрема, був фундатором двох монастирів, будував церкви, офірував щедро для церкви зі своїх маєтків тощо.

Вихованням сина займа­лася його матір - княгиня Олександра Семенівна з роду князів Слуцьких, яка була другою дружиною князя Ко­стянтина Івановича Ост­розького.

Дитячі та юнацькі роки Василь-Костянтин провів у місті своєї матері - Турові, де здобув освіту під керів­ництвом домашніх вчителів.

У 1542 році, коли Василь-Костянтин мав усього 15 літ, великий князь литовський своїм окремим наказом виз­нав його повнолітнім, і він одержав половину батьківсь­кого майна. А після 1574 року став володіти й другою поло­виною маєтків.

І коли одружився з дуже багатою Софією Тарнавською, його маєтки стали ще більшими.

У володінні К.К. Острозького було 25 міст, 10 містечок і 675 сіл, прибутки з яких сягали величезних на ті часи сум, з яких немало коштів вділяв князь Острозький на цілі українського культурного життя. Він збудував 600 церков, 20 монастирів, заложив академію, збудував друкарню, фаб­рику паперу, латинський костел па­рафіяльний (1582), мечеть для татарів, синагогу .

За словами професора М.Грушевського "те, що дав він, було найвиз­начніше з того, що взагалі українське життя дістало від свого тодішнього магнатства".

Володар величезних маєтків, споріднених з пер­шими магнатськими домами - українськими, польськими, литовськими, - Костянтин Костянтинович Острозький брав активну участь у дер­жавному та громадському житті. При правлінні короля Сигизмундта II Августа зай­мав видне становище киї­вського воєводи, мав високе сенаторське звання. Він забезпечував охоро­ну українських земель: Киї­вщину, Поділля, Волинь - від нападів ворогів. І робив це досить успішно, як і його батько князь Костянтин Іва­нович. Так, у 1575 році він розбив татар під Синявою, в 1577 - під Дубним, наступно­го року - під Острогом.

Його сучасник, письмен­ник, архімандрит Захарія Копистенський у своїй похвалі князю називає Костянтина-Василя "муром залізним на Украйнах, страхом зі трепе­том татарам".

Багато своїх сил, енергії, він віддавав на охорону рідного українського народу та  православної  віри.  "За час князя Костянтина місто Остріг стало найвидатнішим культурним осередком, куди зверталися очі і всієї України, і всієї православної церкви." (І.Огієнко).

«Князь Василь-Костянтинович Острозький - великий патріот України... , як і його предки, особли­во святий князь Федір та батько князь К.І.Острозький, глибоко розумів роль рідної Церкви в житті його украї­нського народу, що ця Церк­ва путь народу до вічного спасіння, в той же час в зем­ному житті зберігає його, як націю, від винародовлювання іншими... І він, найвизнач­ніший з українських право­славних магнатів, не погорджував, як і його предки, бути в одній "хлопській", як звали єзуїти православну віру, в одній народній Церкві з ко­жемяками, шевцями, пека­рями, разом з ними, об'єдна­ними в міщанські православні братства, боронячи її, душу народу, від наступу ворогів» . (І.Власовський).

Надзвичайно актуально звучать і нині слова князя В.-К.Острозького, хоч написані майже 430 років тому: "Хто ж бо з благовірних і благорозумних не пройметь­ся жалем, бачивши вбогість Церкви Христової, яка хилить­ся до упадку! Жорстокі вовки нещадно розкрадають і розпуджують овече стадо Хрис­тове"...

Заслуги князя Василя-Костянтина в галузі освітній полягають у засну­ванні та утримуванні ним Острозь­кої академії. Більшість вчених схильні роком її відкриття вважати 1576, хоч у чисельних працях цей час розширено від 1575 до 1580 р. Незважаючи на те, що найперші до­кументальні згадки констатують різні назви цього навчального за­кладу («ліцей», «училище», «акаде­мія», «школа»), Іван Огієнко вважає його першим вищим навчальним закладом України, а М. Грушевський писав, що академія «...лі­читься першим огніщем нової осві­ти, нового шкільництва, нового ду­ховного життя...».

Академія стала справою життя кня­зя Острозького. Він постійно опіку­вався нею, надаючи кошти та «при­вілеї» на утримання викладачів, створення бібліотеки, організацію навчального процесу.

Першою ж фундаторкою навчаль­ного закладу вважається його племінниця Гальшка Острозька.

В академії викладалися латина, грецька і слов'янська мови. Пер­шим ректором був Герасим Смотрицький, батько Мелетія Смотрицького, який тут навчався й у 1619 р. видав відому «Граматику словенску». Працювали тут (окремі спо­чатку і навчалися) Андрій Римша (білорус), Ян Ляташ (поляк), Даміан Наливайко, греки Кирило Лукаріс, Раллі Палеолог, Фе­офан Грек та інші. Навчалися в академії гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний, Йов Борецький, Захарія Копистенський, які стояли біля витоків Київського братства і братської школи.

Одночасно із освітою князь Василь-Костянтин починає розвивати в Острозі і друкарство, запросивши в 1575 р. зі Львова до «міста мудреців» Івана Федорова (Федоровича) і на­віть заснував для його потреб власну папірню. Це була перша в Україні стаціонарна друкарня, яка проісну­вала майже півстоліття.

Першим Острозьким друком вважа­ється «Буквар», виданий 1578 р. із передмовою самого Івана Федоро­ва. Він орієнтований не на початко­ве навчання грамоти, а на підготовчі класи у самій академії, оскільки міс­тить у собі грецькі та церковно­слов'янські тексти для перекладу і вивчення.

Дякуючи старанням Кос­тянтина, в Острозі було зібра­но видатних учених, які успі­шно працювали в академії та друкарні, зі стін якої вийшло "25 високовартісних видань релігійних та релігійно-по­лемічних на оборону Украї­ни та її Віри". Серед цих видань була і "Біблія" 1581 року, яка принесла Україні та Православній Церкві віко­вічну славу серед усього сло­в'янського світу... Діяльність Острозького була дуже ши­рока й. сильно корисна, бо справді реально рятувала ук­раїнський народ". (І.Огієнко).

Особливою опікою Кос­тянтин Острозький оточив Дерманський монастир, по­чаток якому, як відомо, дав дід Костянтина Василь Крас­ний Острозький.

Князь свою давню мрію про заснування в Дерманському монастирі культурно-освітнього центру зміг реалі­зувати лише в 1602-му році. Згідно з благословінням пат­ріарха Олександрійського Мелетія Пігася князь пере­робив Дерманський монас­тир і заводить тут кіновію (спільножительство), засно­вує школу, а також і друкар­ню при ній. Багатому й до того монастирю князь дарує нові маєтки.

Так, у першій книзі, яка вийшла в Дерманській дру­карні під керівництвом свя­щеника Даміана Наливайка "Октоих" (1603-1604 pp.) чи­таємо: «Манастир свой, називаємий Дермань, зо всіми достатками, отлучил, на кіно­вію єго уфундувал, і іноком отдал, на згромаженє до него людій богобойних і ченцов святобливих в животі і уче­них, которим і друкарню при­дал, аби двояко і трояко по­житочними церкві і Вірі свя­той били, єдиними молитва­ми своїми святими помагаю­чи, як Солуняне Апостолу Павлу, а другіє животом свя­тобливим приклад даючи тим, коториє хочуть спасти­ся, а досколалшиє наукою и писмом, аз влаща друкованієм книг світячи всім, подобячися старим святим іноком, которих праци в писмі і понинішній день явні, для котрих і хвалени суть».

У монастир князь збирав лише освічених ченців: "Бігунов чернцов і чинові тому противних аби в том манастирі не приймовати, - нака­зував князь, - єдино такових, коториє би под тот поря­док подлегать хотіли і кото­риє би се зійшли до науки. Мають теж способнійшіє до науки учитися писма Сло­венского, Грецкого и Латин­ского, от особ Віри Святое Восточное будучих".

Мабуть, князь вирішив перенести з галасливого Ос­трога центр культурно-осві­тньої роботи в тихий і спо­кійний Дермань.

Ігуменом реформованого Дерманського монастиря князь призначив освіченого Протосингела Патріарха Олександрійського Ісака Борисковича, що походив з Во­линських дворян. Він зібрав у Дерманському монастирі, виконуючи волю князя Ост­розького, достойних монахів і приступив до друкарської праці.

Зараз відомо, що Дерманська друкарня випусти­ла 5 книг, згадуваний "Октоих", "Лист Мелетія Святій­шого Патріарха Александрійського до велебного Єпіскопа Іпатія Потія" (6.02.1605 р.). "Вага дерманських друків, як і друків острізьких, поля­гає також і в тім, що видавці їх уживали й народньої ук­раїнської мови, можливо, що під впливом о.Демяна Нали­вайка" (І.Огієнко).

Хоч друкарня в Дермансь­кому монастирі припинила свою роботу в 1605 році (її було перенесено до Острога), але монастир не втрачав сво­го значення культурно-осві­тнього центру України.

Багатогранною була  діяльність вели­кого і славного українського князя В.-К. Острозького. Він залишив для нащадків такий спадок, який і сьо­годні є для нашої держави духовною основою. І найбільша справа його життя - Острозька академія - дій­сно, як фенікс із попелу, воскресла, перетворившись на сучасний ви­щий навчальний заклад - Націо­нальний університет «Острозька академія», який гордий своїм мину­лим і пам'ятає своє коріння та своїх засновників.

Свідченням такої пам'яті є новий роман автора понад 150-ти наукових праць з історії та філософії, шести книг художньої прози Петра Кралюка «Реліквія», присвячений видатній постаті української історії - князеві Василю-Костянтину Острозькому.

Перед очима читачів проходять шість останніх днів життя князя-просвітника і водночас найбільшого тогочасного магната Польського королівства - Василя-Костянтина Острозького. Це час Великого посту. Через спогади Василя-Костянтина автор описує картину набагато ширшого відрізку часу - пізнього середньовіччя. Паралельно художник творить портрет самого князя, який дійшов до нас у різноманітних старовинних копіях. І слухає його передсмертну сповідь. Роман міцно прив'язаний до історичних джерел, він відображає події від зеленого дитинства до славного, золотого Острога.

Як розповідає автор, від багатьох людей доводилось чути, що людина відчуває свою смерть. Тоді вона дивно поводиться і здатна на вчинки, які важко пояснити.

Чому на відомому портреті князь Василь-Костянтин Острозький зображений не зі символом влади, а з грошима у руках? Цю загадку не можуть відгадати дослідники. Свою несподівану версію подає проректор Національного університету "Острозька академія" (НаУОА) Петро Кралюк у романі "Реліквія".

Роман написаний на основі документальних матеріалів і розрахований на широке коло читачів. Ідея написання роману належить ректору Острозької академії Ігореві Пасічнику. Він упевнений, що «Реліквія» спонукає читача зацікавитись яскравими постатями української історії.

Переоцінити значення В.-К. Острозького для України важко. І, хоч князь був звичайною людиною з властивими кожному хитаннями та недоліками, проте його великі справи і його слава заступають їх для нашого покоління. З глибини століть постає перед нами могутній князь-захисник рідної зем­лі, рідної віри, культурний та освіт­ній діяч, мудрий правитель, і пам'ять про нього не померкне у віках.

Іван Огієнко писав: «...У суботу 13 лютого 1608 року сумно задзвонили дзвони по всіх церквах замкового міста Острога. Дзвонили дзвони тихо й сумно, бо дзвонили на подзвіння... в Бозі упокоївся старий князь Костянтин (Василь) Костянтинович Острозький.

А на відповідь дзвонам острізьким ще сумніше задзвонили дзвони по всій Волині, а ще згодом - по всій Україні...

Плакав Остріг, плакала вся Волинь, плакала вся Україна...»

11 липня 2008 р. фундатор Острозької академії князь Василь-Констянтин Острозький був причислений до лику святих .

Постать В.-К. Острозького, незва­жаючи на численні дослідження вчених XIX-XX ст., і до сьогодні за­лишається до кінця незбагненною, складною, подекуди навіть супереч­ливою, проте, незаперечно, велич­ною, сильною, діяння його є зна­менними для України, а розпочаті ним справи мають продовження і сьогодні.

За матеріалами публікацій Г.Бухала, П.Кралюка, Ж.Янковської.

 

Література про князя Василя-Костянтина  Острозького:

Андрухов П. З. Волинь в легендах і переказах / П. З. Андрухов ; [малюнки А. Макарик]. - Остріг, 1995. - 60с.

Варжель Р. Князь, захисник православ'я, просвітитель / Р. Варжель // Провінційка. - 2008. - №44 (30.10-05.11). - С.4.

Василь-Костянтин Острозький - фундатор незалежної України // Волинь. - 2008. - №8 (29 лют.). - С.7.

Великі українці : енциклопедія / [А.А. Клімов]. - Х. : Веста; Ранок, 2008. - 128 с. : іл.

Грушевський М. С. Острозька академія / М. С. Грушевський // Твори : у 50 т. / М.С.Грушевський ; гол. ред. П. Сохань. - Л. : Світ, 2009. - Т.19 : Серія "Історичні студії та розвідки (1917-1923)". - С. 214-223.

Гуманіст, реформатор, державотворець // Календар знаменних і пам'ятних дат. - 2006. - №4 (IV кв.). - С.98-104.

Діяння Освяченого Помісного Собору Української Православної Церкви Київського Патріархату "Про канонізацію благовірного князя Констянтина Острозького (1527-1608рр.)" // Волинь. - 2008. - №26 (25 лип.). - С.6.

Історія України в особах : IX - XVIII ст. / В. Замлинський (кер. авт. кол.), І. Войцехівська, В. Галаган та ін. - К. : Україна, 1993. - 396 с.

Князь Костянтин-Василь Острозький // Над Іквою-рікою [Текст] : Літературно-мистецько-краєзнавчий альманах / Упоряд. Л. Пшенична. - Дубно, 2007. - С.47-48.

Кралюк П. Василь-Костянтин Острозький : погляд крізь століття / П. Кралюк // Дивосвіт. - 2009. - №1. - С.41-44.

Кралюк П. Реліквія : роман / П.Кралюк. - Острог: Вид-во Нац. ун-тету «Острозька академія», 2010.

Нартов В. В. Видатні особистості України : [факти. документи. оцінки] / В. В. Нартов. - Х. : Книжковий клуб, 2007. - 400с.

Одарченко В. Художній роман "Реліквія" - один із перших інтелектуальних романів в Україні / В. Одарченко // Рівненський репортер. - 2010. - №25 (23 черв.). - С. 13.

Синиця М. Про життя князя Острозького видано роман. Художній роман "Реліквія", присвячений князеві Василю-Костянтину Острозькому презентував Петро Кралюк / М. Синиця // Рівне час. - 2010. - №26 (1 лип.). - С.7.

Усі видатні постаті історії України : Усі видатні постаті історії України (за шкільною програмою). Біографічний нарис. Література для додаткового користування. Алфавітний покажчик / Остапенко П.В. - Х.: Торсінг, 2006. - 352с. - (Іду на урок).

Тимошенко Л. Не зовсім ювілейні нотатки. До 400-річчя від дня смерті князя Василя-Костянтина Острозького / Л. Тимошенко // Дзеркало тижня. - 2008. - №5 (09.02-15.02). - С. 21.

 

Інтернет-ресурсипро князя Василя-Костянтина Острозького:

 

uk.wikipedia.org/wiki/Острозький_Василь_Костянтин

Біографія князя Василя-Костянтина Острозького

libr.rv.ua/index.php?name=Pages&op=page&pid=77

віртуальна виставка «Князь Василь-Костянтин Острозький»  на сайті Рівненської обласної державної бібліотеки

http://storinka-m.kiev.ua/article.php?id=912

Стаття Богдана Сушинського «Князь Василь-Костянтин Острозький»

http://format.ua/index.php?go=Articles&in=10&id=113

Петро Кралюк, доктор філософських наук: «Князь Василь-Костянтин ОСТРОЗЬКИЙ: патріот, просвітник та меценат»

http://exlibris.org.ua/text/ostrozki.html

Митрополит Іларіон (Іван Огієнко) [частина перша історичної монографії "Князь Костянтин Острозький і його культурна праця", вперше виданої у Вінніпеґу, 1958 р. Публікується за перевиданням: Київ, "Либідь", 1999 р.]