| sadowod.com | vivaspb.com |

logo

Наші видання

Друк

Великі Межирічі (Корецькі)

В історичних документах цей населений пункт вперше згадується під 1544 роком - як власність князів Корецьких. На початку XVII століття Корецькі навіть збудували тут замок, оточений високими земляними валами, який, на жаль, не протримався до наших часів.
В 1605 році клопотами князя Януша Острозького Межиріч офіційно отримує магдебурзьке право з дозволом побудувати міську ратушу та влаштовувати ярмарки двічі на рік.
У 1650 році містечко (а тоді це справді було містечко) переходить у власність роду Любомирських. За коронного підкоморого Домініка Єжи Любомирського в Межирічах з'являється римсько-католицький колегіум ордену піарів. При колегіумі в 1702 році будується величний кам'яний храм святого Антонія. Легко сказати "будується". Насправді спорудження такого гіганта тягнулося не один рік - аж до 1725-го. Зводили храм під керівництвом архітектора Войцеха Ленартовича.
Тим більш, не на пустому місці будували. Ще в XVI столітті князь Костянтин Острозький, який правив цими землями на правах закладу (залогу), звів тут невеликий дерев'яний костел та назначив сюди ксьондза. Споруда, щоправда, простояла недовго - в 1601 році згоріла. А вже за сто років тут взявся за справу запрошений Любомирськими майстер любомльського цеху кам'янщиків та каменетесів Ленартович. Справжній волиняк, будував він нікуди не поспішаючи, добротно, на віки.
Image
Костел Святого Антонія - це яскравий приклад барочної "єзуїтської архітектури", що активно затверджувався на західноукраїнських землях монашеськими орденами - в даному випадку піарів. Святиня являє собою тип тринефової базиліки, найбільш характерної для волинських сакральних споруд. Архітектура костьолу розкривається передусім в його фасадній композиції - гімн суворої симетрії з чітко акцентованим порталом парадного входу, з двома вежами-близнюками з боків фронтону, з чітко прокресленими на стінах ритмами пілястр та горизонтальних поясів - все це разом взяте надає споруді сувору влич та устремління у вись. Нижній ярус виразно домінує у співвідношенні фасадних розподілів, з-за чого пілястри вийшли незвичайно видовженими, що лише підкреслює тяжіння споруди вверх.
В одній з башт була дзвіниця, в другій - годинник. З західної, вівтарної частини костелу збереглася двоповерхова прибудова піарської школи, де на першому поверсі розташовувався так званий екзаменаційний зал, а на другому - бібліотека.
Якщо спуститися з північного боку, можна побачити величезну крипту з хрестовими склепіннями на низьких стовбах.
Колись, напевно, храм вражав розкішними вівтарями та розписами, але ті часи давно минули. Ще можна розгледіти ліпнину стін та колон, подекуди видніються геральдичні розписи, та на прах перетворилися пишні кіоти, згоріли в селянських грубках дерев'яні різблені прикраси, невідомо де поділася паркетна підлога. А кілька бічних вівтарів з костелу зараз прикрашають храм Антонія в Корці.
Image
Палац князів Стецьких знаходиться в північній частині села на місці колишнього замку і являє собою яскравий зразок волинської замкової архітектури періоду раннього класицизму. Підкреслена парадність палацового ансамблю досягнута особливим розміщенням його корпусів, згрупованим симетрично композиційної осі, зорієнтованої на історичне ядро містечка. В центральній частині садиби знаходиться головний палац. По обидва боки двохповерхові флігелі з'єднані аркадами галерей-переходів. Вхід в палац відмічений вишуканим чотириколонним портиком іонічного ордеру. По осі портику вбудовано мезонін з трьома люнетами. Внутрішнє убранство палацу дивує вишуканою ліпниною та фресками.
Від колишніх фортифікацій на даний час збереглися лише рови. Зведений палац відомим архітектором італійського походження Доменіко Мерліні (1730-1797). Мерліні був одним з головних представників стилю "класицизм" в Польщі, саме він звів у Варшаві палаци Лазєнки та Крулікарню. 20-річним юнаком Мерліні прибув у Польщу, де спочатку був учнем іншого відомого зодчого - Я. Фонтани, а невдовзі зробив блискучу кар'єру: він вважався архітектором королівського двору та найбагатших магнатів.
На українських землях Доменіко Мерліні працював багато та плідно (палац І. Меньчинського в Пеняках на Львівщині, перебудова палацу Любомирських в Дубно в 1780-х роках, і, нарешті, Межирічі). В палаці збереглася ліпнина парадної зали на другому поверсі, хоча й втрачена орнаментика стелі.

Література:

  • Кидрук І. Древній Межиріч: Історія давня і сьогочасня// Вісті Рівненщини. - 1996. - 24 лип. - С.6.
  • Кучерук В. Крізь віків серпанок // Вісті Рівненщини. - 1994. - 24 лип. - С.6.
  • Орлов Р., Позіховський О., Шекера І. Гарний початок: Відкриття Межирічського палацу-замку князів Острозьких// Вісті Рівненщини. - 1993. - 10 верес. - С.5.
  • Панасенко О. Великі Межирічі// Рівне вечірнє. - 2000. - 11 серп. - С.14.
  • Рычков П. А. Великие Межиричи и его памятники// Рычков П.А. Дорогами южной Ровенщины. - М.: Искусство, 1989. - С.29.