| sadowod.com | vivaspb.com |

logo

Наші видання

Друк

Дубенський замок

Замок у Дубно - один із най¬давніших на Рівненщині. Перше дерев'яно-земляне укріплення-замок на місці давньоруського городища було зведене ще в XV ст. (1442 р.) за Федора Острозького і за свою 500-річну історію жодного разу не було узяте приступом. І це трохи дивує, адже враховуючи не дуже вигідне розташування замку, його могли захопити кримські та¬тари.
Image
Це був відносно невеликий форпост, який мало змінив топографію місцевості, скоріше, пристосувався до неї, з земляними валами і дубовим частоколом по периметру, дерев'яними баштами та тісно побудованими всередині господарськими та житловими будівлями, також дерев'яними. Часті пожежі, недостатня міцність дерев'яних мурів і, головне, більш низинне положення замку по відношенню до міста змусили власників почати будівництво твердині вище за рель'єфом.
На жаль, невідомо, коли точно розпочалося будівництво нового замку, можна лише припустити, що було це за Костянтина Острозького (кінець XV - початок XVI ст.).
Бастіонний замок-фортеця у Дубні побудований у першій половині XVI ст. на мисі біля р. Іква. З двох боків замок укріплений горнверком, який складається з двох бастіонів і куртини між ними. Ще з одного боку замок укріплений глибоким ровом і казематним ескакарпом. В'їзд здійснювався через міст і арковий проїзд у прибрамному корпусі - прямокутному в плані, триповерховому. На території замкового двору розташовані палац і трапецієподібний в плані двоповерховий будинок для господарських потреб. Його торцевий фасад повернений до ріки, укріплений чотирма контрфор¬сами. Тоді ж зводилась і система загальноміських укріплень.
В XIX ст. фортеця втратила своє стратегічне значення, а будівля була піддана реконструкції.
 Image
Рішучій перебудові, в ході якої багато замкових укріплень було розібрано та замінено на нові або капітально укріпленo, замок було піддано останнім з династії Острозьких - Янушем - на самому початку XVII ст. Можна допустити, що задумувалося переробити фортецю так, щоб вона стала в плані чітким трикутником з трьома кутовими бастіонами, вібравши в себе частково старі кам'яні будівлі (наприклад, в'їздну башту) і навіть територію старого городища. Та або не вистачило грошей, або часу, а, можливо, непогана захищенність третього, східного направлення водами Ікви та болотами, чи важкі гідрологічні умови для зведення в цьому місці третього бастіону завадили його появі і виникненню цільної, геометрично завершеної композиції замку. В результаті склався незвичний архітектурний комплекс з двома бастіонами (північним та південним) по типу горнверка - рогоподібного в плані укріплення. Куртина, що з'єднувала фланги бастіонів, витягнулась на 160 м. була зорієнтована на захід, в сторону історичного ядра міста. В середній її частині розміщено головний в'їзд на територію замку.
З півночі і півдня до обох бастіонів примикають короткі напівкуртини, що переходять в дві самостійні замкові будівлі. Зі сходу до замку в XVII ст. примикала територія старого городища з залишками колишнього замку князів Острозьких. Поміж ними було вирито глибокий рів, що наповнювався водами Ікви. Другий, ширший рів було викопано з протилежної, західної сторони замку. За переказами, він теж міг наповнюватися водою з Ікви, та давно вже сухий.
Наступна перебудова замку мала місце в останній третині XVIII ст., коли в Дубно почались знамениті контракти. В результаті твердиня набула рис палацового комплексу. Автором головного корпусу був Генрик Іттар, що походив з Мальти, навчався в Римі, а з 1780 р. працював в Польщі, де був шалено популярним в магнатському середовищі. Для зведення палацу Іттар використав фундаменти та підвальну частину старого замкового флігеля в північно-східній частині території, надбудувавши ще один поверх. Отже, палац зовні був триповерховим і виходив вікнами на широкі далі болотистої Ікви. Ще й дотепер цокольна частина споруди зберегла могутні циліндричні склепіння. З внутрішньої сторони палац мав два поверхи, його парадні сходи вели через невеликий пристінний рів.
Image
Якщо спускатися від міста до нинішнього гідропарку, побачите дещо аскетичний і одночасно майже казковий палац з високим черепичним дахом, який справа доповнюють замшелі фаси північного бастіона. А над самим бастіоном приємним дисонансом приютилася маленька дозорна башта, схожа на ластівчине гніздо. Саме звідси колись вартові повідомляли про наближення ворога.
З історією побудови палацу пов'язане ім'я ще одного відомого архітектора - Доменіко Мерліні. Можливо, проект Іттара не цілком вдовільнив Любомирських. Мерліні знову реконструює планування палацу, ядром якого став круглий колонний зал з куполом, чудово прикрашений. Тут проводились бали. В кінці ХІХ ст. зал переробили в домову церкву, а військові події 1914 р. сильно його пошкодили.
Під час наступних ремонтних робіт в залі були зроблені плоскі перекриття - і колонний зал як такий перестав існувати. Лише маленька ніша в західній стіні великого приміщення на першому поверсі зараз нагадує про колишню розкіш. Збереглись також ліпні герби Любомирських та Острозьких на першому поверсі та витончений барельєфний фриз в великому північному приміщенні, колись з'єднаному з колонним залом. По верху його стін безтурботні вакханки з гірляндами виноградної лози кружляють у танку.
Головний в'їзд на територію замку обрамляє величний ренесансний портал з крупних блоків світлого каменю. Це єдиний фрагмент старого замку Острозьких. що зберіг свій первісний вигляд. Всі інші його частини багато разів перебудовувались, останній раз в 30-х рр. ХХ ст. (арх. Новак). При підготовці до цих робіт у нижньому ярусі корпуса були знайдені фрагменти стін з каменю, можливо XV ст.
У південно-східній частині замка знаходиться інша будівля - палацовий флігель. Свій вигляд він одержав, коли його другий поверх був надбудований на більш древніх стінах одночасно з перебудовою палацу в 80-і рр. XVIII ст.
Сьогодні, як і більшість істо¬ричних пам'яток, замок потребує реставрації. Дирекція заповідника вірить, що держава виділить кош¬ти. А поки унікальний замок кня¬зів Острозьких дубенчани віднов¬люватимуть власними силами. За¬мок відвідують туристи з різних країн. Працівники заповідника ка¬жуть, що у замка особливе біопо¬ле. Тут не було насильства і немає привидів, не пролилося жодної , краплини крові (князі Острозькі були людьми набожними). Крім того, це надзвичайно світле місце. Перед вильотом в теплі краї леле¬ки з усієї округи злітаються саме сюди.
Тепер - більш докладно про інші історичні пам'ятки міста.
Бернардинський монастир Непорочного Зачаття Діви Марії заснований князем Янушем Острозьким у 1617р., освячений вже після смерті фундатора в 1629р. Відбудований після пожежі, яка зруйнувала храм, в 1784р. Після третього поділу Польщі в 1795р, за указом Синоду, костел монастиря був переданий православним. У 70-их роках XIX ст. храм перебудували на православну церкву св. Миколи. Тоді було надбудовано у псевдоросійському стилі п'ять куполів, розібрані монастирські будівлі та був знищений земляний вал, що знаходився з західного боку. Монастир був зведений біля міського земляного оборонного валу з дерев'яними захисними спорудами зверху, і разом з Луцькою брамою грав оборонну роль в цій частині міста . Дзвіниця костелу виступала і дозорною баштою.
Розміри монастиря вражають - 55 на 22 м, будівля зведена в стилі раннього бароко. В 1909р. споруду монастиря передають жіночому православному монастирю. В 1921р польський уряд віддає будівлі ченцям-бернардинцям, а в 30-их роках передає уніатській семінарії.
 Image
На 20-ті роки минулого століття можна було ще побачити фрагменти настінного живопису XVII ст., ймовірно виконані художником Т. Жебровським.. У Дубенському музеї можемо побачити латунний п'ятисвічник висотою 170см, п'єдесталом якого служили три фігури левів. Таких підсвічників було всього два, один був у Богоявленській церкві в Острозі, а другий в бернардинському дубенському костелі. Виготовлені вони на замовлення князя Константина Острозького майстром Лукою Фріделянтом з Гданська у 1575р.
Спасо-Преображенський монастир. Коли точно виник монастир невідомо. Можливо він був заснований або Василем Федоровичем Острозьким в першій половині XV ст., або його сином Іваном в другій половині того ж століття. На стародавньому дзвоні вилито дату „1573", отже монастир на цей час вже існував. Містився він на невеличкому острові, але так як топографія міста трохи змінилася, тепер храм, стоїть на пагорбі серед осушеного луку, лише він дожив до наших днів.


До 1630р. монастир був православним, потім при ігумені Касіяні Саковичі став уніатським. Після скасування уніатського монастиря в 1812р., будівлі передали православній церкві. В XIX ст. храм зазнав значних перебудов, через те, що споруді намагалися надати суто православного вигляду. Так було знищено декорне оздоблення фасадів, західний фасад набув класичного стилю, замість первісної сигнатурки над серединою нефу було споруджено дерев'яний верх з намальованими вікнами.
В церкві збереглися ікони XVII ст. Особливу увагу привертають дві ікони в срібних шатах - Богоматері та Ісуса Христа.
Сильний поштовх до розвитку міста був в кінці XV - на початку XVI ст. з отриманням магдебурзького права (1507 р.). Посилення ремісничих цехів та потреба в торгово-економічному житті, зростання населення викликали бурхливе будівництво на схід від фортеці. Тут формується ринкова площа з ратушею. Навколо складається нерегулярна житлова забудова.
Для захисту з єдиного вільного доступу до міста на західному перешийку (з боку Луцька) насипається високий земляний вал з Луцькою надвратною баштою і глибоким ровом спереду. Дубно стало одним з найбільш укріплених міст Bолині, що, в свoю чергу, стимулювало його подальше зростання.
На поч. XVII ст. в місті на стратегічно важливих місцях зводяться нові монастирські комплекси - бернардинців поблизу Луцької брами і кармеліток в північному кінці півострова. Одночасно капітально перебудовується сам замок. Біля західного в'їзду в місто складається передмістя Забрам'я, або Луцьке, біля північно-східного боку - Сурмичі. На ринковій площі замість дерев'яних будинків виростають гарні кам'яниці з крамницями. Знову перебудовується замок, набуваючи цього разу більш парадного, палацового характеру.

Література:

  • Голубев В. Замок, що пам'ятає Тараса Бульбу:[Дубно: замок князів Острозьких]// Україна молода. - 1998. - 7 серп. - С.10.
  •  Голубєв В. Сто років тому Дубенський замок купила держава нині в неї не вистачає грошей, аби його утримувати// Рівне вечірнє. - 1998. - 13 груд. - С.12.
  • Ільчук О. Не фінансують і не охороняють. Пям`ятки історії, культури, архітектури та архітектури та археології в нашій області: [Дубенський замок]// ОГО. - 2002. - 1 берез. - С.10.
  • Конєва К. У Дубенському замку...// Вільне слово. - 1998. - 17 черв. - С.4.
  • Лозов'юк І. Давні Дубенські монастирі// Погорина.- 2002.- №Вип.4.- С.83-84.
  • Лозов'юк І. Дещо про Дубенські ярмарки// Погорина.- 2002.- №Вип.4.- С.88.
  • Мізерний А. Як би каміння вміло говорити...: [Дубенський замок]// Рівне. - 1992. - 11 верес. - С.11.
  • Молчан С. Дубенський замок тримає оборону:[В охоронній зоні історико- культурного заповідника триває несанкціоноване будівництво]// Ого.- 2003.- №216.- С. 7.
  •  Москальчук І. Багатолике Дубно// Ого.- 2006.- №28 (13 липня).- С. 12.
  • Москальчук І. Три мільйони повернуть дубенчан у середньовіччя: [Реконструкція Дубенського замку]// Рівненська газета.- 2006.- №113 (27верес.).- С. 5.
  • Омелянчук І. Дев`ять століть молодого Дубна: [З 1100 року в Іпатіївському літописі вперше згадано Дубно на Рівненщині]// Урядов. кур'єр. - 2000. - 22 серп. - С.6.
  • Підлісний В. Нове життя старовинного замку: [Дубнівський державний історико-культурний заповідник ]// Нова Волинь. - 2001. - 13 верес. - С.6.
  • Пшеничний М. Облога замку триває: : [Дубенський замок] //Молодь України. - 1989. - 21 квіт. - С.6.
  • Рычков П.А. Над Иквой// Рычков П.А. Дорогами южной Ровенщины, М.: Искусство, 1998. - С. 120.
  • Супрун О. Міг би чимало дім розказати:[Пам'ятки архітектури в м. Дубно: Спаська церква, Луцька брама]// Провінційна газета. - 2003. - 30 січ. - С.13.
  • Цимбалюк Є. "Дубно, княжий мій граде!"// Вільне слово.- 2006.- №36 (27квіт.).- С. 4.
  • Цимбалюк Є. Тут були Будьоний і Ворошилов або Дубенська ностальгія за історичною справедливістю// Вільне слово.- 2006.- №81 (17жовт.).- С.5.
  • Яноші В. На місці знищення обителі зведуть нову:[В Дубно створили жіночий монастир святої Великомучениці Варвари]// Вільне слово.- 2005.- №59 (9серп.).- С.6.