| sadowod.com | vivaspb.com |

logo

Наші видання

Друк

Водолій (21 січня – 19 лютого)

 Image

Чоловік-Водолій в нашому гороскопі – Євгеній Онєгін. Він – втомлена від світського життя людина. Йому все набридло, завжди скучно, тужливо і сумно. Велика частина життя у нього проходить немов уві сні, а коли він прокидається, часто виявляється, що не помітив в житті найголовнішого і пройшов мимо свого щастя. Жінка-Водолій – Тетяна Ларіна, щира, чиста душею дівчина. А крім того, скромна і наївна. Якщо вона переживе нерозділене кохання, вона стане справжньою світською левицею, додасть собі лоску і розбиватиме чоловічі серця, залишаючись вірною чоловікові, навіть якщо не буде його любити.
 
Image 
Євгеній Онєгін і Тетяна Ларіна.
Ілюстрація до роману О. Пушкіна «Євгеній Онєгін»
 
Шановні Водолії, читайте наукову фантастику, літературу в жанрі фентезі. Про всілякі килими-літаки, скатертини-самобранки, капці-всюдиходи. Не соромтеся читати і перечитувати казки. Це необхідно вашій душі як повітря. Не виключено, що коли-небудь ви самі почнете писати, а вас читатимуть, навіть колекціонуватимуть.
 
Під цим знаком народилися:

 Image
Павло Григорович Тичина (27 січня 1891, за іншими свідченнями 23 січня, с. Піски, Козелецький повіт, Чернігівська губернія – 16 вересня 1967, Київ) – український поет, новатор поетичної форми, перекладач, публіцист, директор Інституту Літератури АН УРСР (1936-39, 1941-43), Голова Верховної Ради УРСР двох скликань, міністр освіти УРСР (1943-48). Лауреат Державної премії СРСР та Державної премії УРСР імені Т.Г.Шевченка. Значний вплив на формування поета мало його знайомство з М. Коцюбинським. У 1918 р. закінчив першу свою книгу поезій «Сонячні кларнети», в якій дав своєрідну українську версію символізму, створив власний поетичний стиль, який отримав назву «кларнетизм». В першій половині 20-х р. р. стає провідним українським радянським поетом: збірка «Плуг» принесла йому славу «співця нового дня». В умовах тотального антиукраїнського терору, розстрілу одних і самогубства інших письменників, Тичина капітулює перед насильством. Такі збірки як «Партія веде», «Чуття єдиної родини», «Сталь і ніжність» стали символом упокорення української літератури сталінізмові. Він не повірив у хрущовську десталінізацію і не відгукнувся на літературне відродження 50-х – початку 60-х р. р., навіть виступив з осудом шестидесятників. У спадщині поета, окрім великої кількості поетичних збірок – близько п'ятнадцяти великих поем. Найбільші з них лишились недовершеними («Шабля Котовського», «Сковорода», «Шевченко і Чернишевський»). В творчості П. Тичини поєднані символізм 20 ст. і барокко 17 ст. Крім поезії, робив численні переклади (О. Пушкін, О. Блок, Я. Купала, Я. Колас, О. Ованесян, О. Туманян, I. Чавчавадзе, А. Церетелі, К. Донелайтіс та ін), також публіцистика, літературознавча есеїстика (книжки «Магістралями життя», «В армії великого стратега», посмертно видані «З минулого – в майбутнє», «Читаю, думаю, нотую»).
Вибрані твори П. Тичини в Українській бібліотеці світової літератури «Джерело» (укр.):
http://ukrlib.com.ua/books/book.php?id=116&from=1&to=10&show=10
Збірки «Сонячні кларнети», «Замісць сонетів і октав», «Плуг» в Інтернет-музеї П. Тичини (укр.):
 
 Image
Володимир Семенович Висоцький (25 січня 1938, Москва, СРСР – 25 липня 1980, там же) – російський музикант радянського періоду, актор, поет, прозаїк, автор пісень на власні вірші. Як автор і виконавець пісень під гітару завоював широку популярність. У 70-і роки XX ст. громадяни СРСР купували магнітофони (дорога на ті часи покупка) спеціально для того, щоб слухати пісні Висоцького. Багато його пісень стали народними, а імена героїв цих пісень стали прозивними. І це не дивлячись на те, що ні його пісні, ні само його ім'я в офіційних засобах масової інформації практично не згадувалися. Висоцкий написав близько 700 пісень і віршів, зіграв близько тридцяти ролей у фільмах, грав в театрі, об'їздив з концертами всю країну і світ. Висоцкий зачіпав в роки строгої цензури заборонені теми (в ранні роки виконував блатні пісні), співав про повсякденне радянське життя і про Велику Вітчизняну Війну – все це і принесло йому широку популярність.
Офіційний сайт Фонду В. С. Висоцького:
http://www.kulichki.com/vv
 
 Image
Валер'ян Петрович Підмогильний ( 2 лютого 1901, с.Чаплі на Катеринославщині (східний район Дніпропетровська) – 3 листопада 1937, розстріляний на Соловках.) – український письменник і перекладач, один з найвидатніших прозаїків українського «розстріляного відродження». Своїм духовним наставником у відчутті слова вважав М. Коцюбинського, достойно продовжуючи розбудову української словесності. Блискуче знана В. Підмогильним французька мова додавала його творам поетики – живої, дихаючої, сповненої натхнення і пристрасті. Він зумів зблизити свою творчість із Західною літературою, доводячи стилістику до найвищих світових зразків свого часу. Його роман «Місто» одна із знакових книг століття, в якому вперше в українській літературі проявилися елементи філософії екзистенціалізму. 1935 р. був заарештований за належність до «групи письменників-націоналістів з терористичними настроями у ставленні до вождів партії». З листопада 1937 р. разом із В. Підмогильним, В.Поліщуком, Л.Курбасом, М.Кулішом та ін. був виведений за браму Соловецького монастиря і розтріляний. 
В. Підмогильний в бібліотеці «Ч.Т.И.В.О» (укр.):
http://chtyvo.org.ua/authors/Pidmohylnyi
 
 Image
Джеймс Джойс (англ. James Augustine Aloysius Joyce; 2 лютого 1882, Дублін, Ірландія – 13 січня 1941, Цюріх, Швейцарія) ірландський письменник та поет, якого вважають одним з найвпливовіших письменників XX ст., стоїть у витоків всієї модернової та постмодернової літератури. Здобув загальне визнання перш за все завдяки своєму монументальному роману «Улісс» (1922). Це найбільш відомий твір Джойса, де автор на 600-х сторінках оповідає про один день (16 червня 1904 р.) дублінського єврея Леопольда Блума. Але в нехитру оболонку роману вміщено весь космос літератури – фейєрверк всіх стилів і техніки письма, найвиртуозніша мова, переклики з міріадами великих і безвісних текстів, вторгнення стародавніх міфів і творіння нових, іронія і скандал, знущання і гра – і зі всього цього постає новий погляд на мистецтво, людину і світ. Крім «Улісса», перу Джойса належать: збірка оповідань «Дублінці», напівавтобіографічний роман «Портрет митця замолоду», а також найбільш загадковий та багатоплановий його твір «Поминки за Фіннеганом». Хоча Джойс більшу частину дорослого життя прожив за межами батьківщини, його твори просякнуті темою Ірландії: всі події відбуваються в Ірландії та більшість сюжетів пов'язані з нею. 
Збірка оповідань «Дублінці» (9 з 15) та новела «Джакомо Джойс» Дж. Джойса в Бібліотеці світової літератури (укр.):
http://www.ae-lib.org.ua/_lit_XX_modernism.htm#joyce
Дж. Джойс в бібліотеці «FictionBook»:
http://www.fictionbook.ru/ru/author/djoyis_djeyims
 
А також:
Леонід Глібов – український письменник, поет, видавець
Антон Чехов – російський письменник
Олександр Ірванець – український поет, прозаїк,
 драматург і літературний критик 
Ромен Роллан – французький письменник
Джордж Ноел Гордон Байрон – англійський поет
Михайло Прішвін – російський письменник
Роберт Бернс – шотландський поет
Стендаль – французький письменник
Ернст Теодор Вільгельм Амадей Гофман – німецький письменник
П’єр Бомарше – французький комедіограф
Сомерсет Моем – американський письменник
Михайло Салтиков-Щедрін – російський письменник
Льюїс Керролл – американський письменник
Іван Крилов – російський байкар
Жорж Сименон – французький письменник
Чарлз Діккенс – англійський письменник
Жуль Верн - французький письменник
Улас Самчук – український письменник