| sadowod.com | vivaspb.com |

logo

Наші видання

Друк

Телець (21 квітня – 21 травня)

Image

Чоловіка-Тельця астрологи нарекли Дон Кіхотом. Його благородність, великодушність і готовність на лицарські подвиги не знають меж. Дон Кіхот – безкорисливий мрійник, що створив собі фантастичний життєвий ідеал.
 
Image
Ілюстрація до роману «Дон Кіхот» (1983, Іспанія).
Свято марки, присвячене 400-річчю Сервантеса

Жінка-Телець – типова Роксолана. Вона ніде не пропаде. Скрізь знайде собі місце під сонцем, причому найкраще. Роксолана завжди піклуватиметься про тих, кого любить.

Image
Венеціанський художник XVIII ст. 
Портрет Роксолани.
(Париж. Зібрання Е. Грюнберга)

Знак Тельця – Земля. Тельці віддають перевагу прозі, літературі про сільське господарство, про засіки Батьківщини, про валовий продукт, золотовалютні запаси на душу населення. Економічні огляди – це Ваш коник, якщо міркуєте – що, де, почому... Кожне слово твору, який читає Телець, повинне бути вагомим і значним, з паузами і вигуками (які важко зв'язати, але легко зрозуміти). В цілому, твори, які читатиме Телець, вирізняються грунтовністю, монументальністю і могутньою силою переконання, що вже непогано. 

Під цим знаком народилися:

Image 
Іван Антонович Єфремов (22 квітня 1908, Вириця Санкт-Петербургської губернії – 5 жовтня 1972, Москва) – відатний російський фантаст, письменник, науковець, енциклопедист, мандрівник, археолог, палеонтолог. У 19 років здійснив своє перше наукове відкриття, а в 30 – став доктором наук. Перша науково-фантастична публікація з'явилася в 1944-ому році – «Зустріч з Тускаророю». Радянська влада неприхильно ставилась до творчості Єфремова за її відвертий характер. Світогляд Ефремова підкуповує своєю цілісністю, в якому палеонтолог-еволюціоніст доповнює соціального мислителя і художника. Від примітивних біологічних форм до вогнищ палеоліту, і далі, через збирання перлин думки і краси, що створюються людиною у всі епохи, до побудови справедливого суспільства, до Великого Кільця світів, – все далі по висхідній еволюції життя.
Сторінка Центру ноосферних знань і культури ім. І. А. Єфрємова:
http://noogen.narod.ru/iefremov

Image
Вільям Шекспір (англ. William Shakespeare, 26 квітня 1564, Стретфорд-на-Эйвоні, Англія – 23 квітня (3 травня) 1616, там же) англійский драматург і поет, один з найзнаменитіших драматургів всіх часів та народів, автор принаймні 17 комедій, 10 хронік, 11 трагедій, 5 поем і циклу із 154-х сонетів. Всесвітнє значення Шекспіра - у реалізмі і народності його творчості. Майбутній драматург учився в граматичній школі, де викладали латинську і грецьку мови, а також літературу й історію. Життя у провінційному місті давало можливість тісного спілкування з народом, від якого Шекспір засвоїв англійський фольклор і багатство народної мови. У 1587 р. Шекспір виїхав у Лондон і незабаром став грати на сцені, хоча великого успіху як актор не мав. Працював у театрі Бербеджа як актор, режисер і драматург, а з 1599 р. став пайовиком театру «Глобус». Як драматург Шекспір почав виступати з кінця 80-х років XVI століття. Дослідники вважають, що спочатку він відпрацьовував і «підновляв» вже існуючі п'єси і лише потім перейшов до створення своїх власних творів. П'єси Шекспіра користувалися великою популярністю, хоча його ім'я мало хто знав у той час, тому що глядач звертав увагу насамперед на акторів.
Сонети В. Шекспіра в Бібліотеці української поезії (укр.):
http://poetry.uazone.net/shakespeare
П’єси В. Шекспіра в бібліотеці «Ч.Т.И.В.О» (укр.):
http://chtyvo.org.ua/authors/Shekspir

 Image
Ярослав Гашек (чеськ. Jaroslav Hašek; 30 квітня 1883, Прага – 3 січня 1923, Липниці, Чехословаччина) – чеський письменник-сатирик та гуморист, автор знаменитих «Пригод бравого вояка Швейка», учасник першої світової війни. В 1918-1920 служив в Червоній Армії на Східному фронті, був членом раддепу Іркутська. Гашек був відомий не тільки як письменник-гуморист, але й як представник літературної богеми в празьких літературних і позалітературних колах. Невлаштований і матеріально незабезпечиний побут, залежність від випадкових гонорарів, постійні мандри або блукання по шинках, нескінченні дотепи, жарти та витівки – все робило Гашека постаттю майже легендарною. Про гумориста Гашека, як колись про Ф. Рабле, розповідають безліч історій та анекдотів, які після його смерті перейшли у біографічні праці.
Книга Я. Гашека «Пригоди бравого вояка Швейка» (укр.):
http://litopys.org.ua/hasek/has.htm
Я. Гашек в бібліотеці М. Мошкова:
http://www.lib.ru/GASHEK

 Image
Тодось Осьмачка (Осьмачка Теодосій Степанович; 3 травня 1895, с. Куцівка на Черкащині – 7 вересня 1962, Нью-Йорк, США) - відомий український письменник, прозаїк, перекладач. Писати поеми розпочав ще в школі. Працював учителем у київських школах, входив до літературного угрупування «Ланка», належав до організації МАРС (Майстерня революційного слова). У 1930-х р. з початком сталінських репресій намагався перейти західний кордон, але був спійманий, відсидів у Бутирці, Лук'янівській в'язниці, проходив курс примусового лікування в Кирилівській психіатричній лікарні, звідки втік і переховувався в рідному селі. У 1942 р. Осьмачка приїхав до Львова, а звідти потрапив на Захід. Жив у таборах для переміщених осіб, гнаний манією переслідування, постійно переїжджав з місця на місце: жив у країнах Європи, США. В це період побачили світ його збірки поезій та ряд повістей. Здійснив блискучі переклади із Оскара Уайльда та Вільяма Шекспіра.
Т. Осьмачка в Бібліотеці Української Поезії (укр.):
http://poetry.uazone.net/osmachka
Проза Т. Осьмачки в бібліотеці «Ч.Т.И.В.О» (укр.):
http://chtyvo.org.ua/authors/Osmachka

 Image
Віктор Володимирович Неборак (9 травня 1961) – поет, прозаїк, літературознавець, перекладач, есеїст. Живе і працює у Львові. Учасник літугрупування Бу-Ба-Бу, куди, крім нього, входять Ю. Андрухович та О. Ірванець, а також майстерні «Пси святого Юра». Автор багатьох поетичних збірок. Неборак був, як сам зазначає в автобіографії, «рецитатором власних текстів, продюсером поезо-химеро-рокдійств, концептуалістом кількох фестивалів і рушень». З середини 90-х років найпомітнішим з літературних проектів В. Неборака є «Третє тисячоліття» — серія літературних вечорів у Львові, до участі в яких запрошуються «письменники наживо», а сам автор проекту поєднує організаційно-продюсерські функції з функціями ведучого і співрозмовника.
В. Неборак в Бібліотеці Української Поезії (укр.):
http://poetry.uazone.net/neborak

 Image
Андрій Андрійович Вознесенський (12 травня 1933, Москва. Росія), російський поет і прозаїк. Тяга до поезії виявилася у Андрія Вознесенського ще в юності, а з 60-ти р.р. його поезія нестримно увірвалася в літературний простір сучасності, отримавши визнання мільйонів читачів. Гостросучасна, новаторська, багато в чому експериментальна поезія Вознесенського утілює в собі своєрідний синтез лірики і філософського початку, музичності і тривоги, що б'є на сполох. Андрій Вознесенський – лауреат Державної премії СРСР (1978), двічі удостоювався американських премій. Вибраний академіком і почесним членом десяти академій світу. На Паризькому фестивалі «Тріумф» (1996) газета «Нувель Обсерватер» назвала А. Вознесенського «найбільшим поетом сучасності». Його авторські вечори проходять у багатьох містах світу. 
А. Вознесенський у Бібліотеці української поезії (укр.):
http://poetry.uazone.net/voznesen
Поема А. Вознесенського «Авось» в бібліотеці М. Мошкова:
http://www.lib.ru/POEZIQ/WOZNESENSKIJ

 Image
Панас Мирний (Панас Якович Рудченко; 13 травня 1849, Миргород – 28 січня 1920, Полтава) – український письменник. Його твори визначили новий етап розвитку української класичної прози. Учень Шевченка та провідних російських літераторів. Перші твори, підписані ім’ям Панас Мирний, з’явилися 1872 р. у львівському журналі «Правда». У зв’язку з цензурними переслідуваннями українського слова в Російській імперії, переважно він друкується за кордоном. Тільки в середині 1880-х р. його твори починають друкуватися на Наддніпрянщині, зокрема – роман «Повія». Вважається, що саме в цій роботі він досяг вершин реалізму. Літературні інтереси П. Мирного тісно поєднувалися з його громадською діяльністю – ще за молодих років в період першої російської революції він був пов’язаний з революційним визвольним рухом. Через те, що письменник, конспірувався, його особа для широких кіл читачів була таємницею. Але справа ще й у тому, що П. Мирний, як людина виняткової скромності, вважав, що треба дбати не за популярність своєї особи, а за працю на користь народові. Письменник підтримував тісні зв'язки з багатьма діячами української культури - Лисенком, Старицьким, Карпенком-Карим, Кропивницьким, Коцюбинським, Лесею Українкою, Заньковецькою. В українську літературу П. Мирний увійшов як новатор-творець соціально-психологічної повісті та соціально-психологічного роману.
Панас Мирний в Українській бібліотеці світової літератури «Джерело» (укр.):
http://www.ukrlib.com.ua/books/book.php?id=69
Твори П. Мирного в бібліотеці «Ч.Т.И.В.О» (укр.):
http://chtyvo.org.ua/authors/Myrnyi

Image 
Стефаник Василь Семенович (14 травня 1871, Русів (тепер Снятинського району Івано-Франківської області) – 7 грудня 1936) - відомий український письменник, талановитий майстер експресіоністичної новели. Перші літературні спроби Стефаника припадають на роки навчання в гімназії, а вже на рубежі XIX – XX ст. ст. його твори були відомі в перекладах польською, німецькою, російською та ін. мовами. Сила мистецького образу і неповторний своєрідний стиль літературного таланту забезпечили популярність Стефаника й до наших часів. Він мав великий вплив на творчість багатьох українських письменників. Особливо помітний він у творчості Ю. Яновського, О. Довженка, Я. Ступака, Є. Гуцала, В. Шевчука, Ю. Мушкетика та ін. 
Новелли В. Стефаника в бібліотеці «Ч.Т.И.В.О» (укр.):
http://chtyvo.org.ua/authors/Stefanyk
 
А також:

Данте Аліг’єрі – італійський поет, літературознавець,  богослов і політичний діяч
Максиміліан Волошин – російський поет
Джером К. Джером – англійський письменник
Етель Л. Войнич – англійська письменниця
Оноре де Бальзак – французький письменник
Генріх Сенкевич – польський письменник
Альфонс Доде - французький письменник
Володимир Набоков – російський письменник
Макс Фріш – швейцарський прозаїк, драматург і публіцист
Михайло Булгаков – російський письменник
Булат Окуджава – російський поет, бард